Не раз доводилося чути про непримиренні суперечки, які виникають між віруючими православних конфесій. Як правило, ворожнеча розпалюється на ґрунті майнових або земельних непорозумінь. Наприклад, за право володіння культовими спорудами, земельними ділянками під будівництво або, навіть, за кількість прихожан.
Однак, після «Революції гідності» почастішали випадки, коли релігійні громади приймали рішення про перехід з Московського патріархату до Київського. Така ситуація зумовлена, найперше, окупацією Російською Федерацією українського Криму та відкритою агресією на Сході нашої країни. Відтак, багато українців асоціюють УПЦ МП напряму з Кремлем, що, частково, має під собою підґрунтя. Однак, примноження кількості парафій УПЦ КП часто лишає по собі гіркий присмак, такий собі симбіоз праведного та грішного.
Так, протягом минулого і поточного року зафіксовано випадки протистояння між православними конфесіями (Київський та Московський патріархати) у Ковельському, Луцькому, Горохівському, Іваничівському, Ратнівському, Володимир-Волинському та Любомльському районах. Також, протягом останніх років в регіоні мали місце непоодинокі факти загострення міжконфесійних відносин між представниками православних та протестантських структур через спроби останніх проводити в певній мірі агресивну місіонерську діяльність.
Не можуть не тривожити випадки, коли конфліктуючі сторони вдаються до бійок, силового захоплення будівель, перешкоджають здійсненню релігійних обрядів, що в певній мірі зумовлено неодноразовими спробами активістів УПЦ КП перевести місцеві храми УПЦ під юрисдикцію Київського патріархату і, в майбутньому, може призвести до відкритого протистояння між віруючими.
Враховуючи небезпечність масових заворушень, буде доречним попередити, що організатори таких дій можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Зокрема. стаття 161 Кримінального Кодексу України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії» гласить, що умисні дії, спрямовані па розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті караються штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Вищезгадані суперечки мають вирішуватися не силовими методами, а згідно чинного законодавства із зверненням до суду, у правоохоронні структури. Осторонь, цієї проблеми не повинні стояти і органи державної влади та місцевого самоврядування Волинської області, адже, виділення земельних ділянок у їх компетенції.
Ми повинні усвідомити, що сьогодні в Україні мирно співіснують десятки релігійних об’єднань, що є яскравим підтвердженням позитивного розвитку демократичного суспільства.
Але найголовніше, щоб самі священнослужителі не провокували конфлікти, штовхаючи прихожан на стежку війни. Адже сьогодні слово духовного отця має велику силу.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!