Зниклого комбрига 51 ОМБР Пивоваренка ідентифікували за ДНК

Зниклого комбрига 51 ОМБР Пивоваренка ідентифікували за ДНК

Волинь

Однією із найбільш загадкових сторінок трагедії 51 окремої механізованої бригади з Володимира-Волинського в Іловайській трагедії залишається доля комбрига Павла Пивоваренка. Навколо цієї історії є багато чуток. Його досі немає ні серед живих, ні серед мертвих. Хтось приписував йому зраду і виїзд у Росію, хтось вважав героєм, який загинув разом зі своїми підлеглими.

«Український тиждень» чимало уваги приділив аналізу Іловайської трагедії, левова частка розслідування присвячена й Павлу Пивоваренку.

Він очолив 51 ОМБР після того, як від командування був усунутий Володимир Яцків у зв’язку з розстрілом блокпосту під Волновахою.

Як стверджує «Український тиждень», у фатальний кривавого розстрілу українських військових 29 серпня 2014 року Павло Пивоваренко їхав на броні БТРа попереду колони 51-ї бригади та 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Пізніше полковник пересів на БМП 529. Коли колона в’їжджала в урочище Червона Поляна, там у кілька рядів стояла російська техніка: спочатку – танки, потім – БМП, потім – гаубиці Д-30. Танки та батарея почали стріляти. Частина колони змогла розгорнутись, та повернулась на основну дорогу – вбік хутора Горбатенко та Новокатеринівку. БМП, на якому їхав полковник Пивоваренко, також вирвалось з Червоної Поляни та навіть проскочило хутір Горбатенко, де слідом за ним прийняли бій з російськими десантниками бійці підрозділів МВС «Дніпро-1», «Миротворець», «Херсон» та «Світязь».

«Свідків, які б бачили на власні очі смерть полковника Пивоваренка немає. Бо вони, швидше за все – всі загинули. Судячи з усього, БМП, на якій проривався комбриг – це та сама бойова машина, яка залишилась на одинці серед ворогів на дорозі поміж хутором Горбатенко та селом Новокатеринівка, та до останнього відбивалась від них. Це саме та БМП, в якій 14-го вересня 2014 року пошуковцями групи «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») було  вилучено рештки 3-х бійців. Двоє з них – військовослужбовці 2-го взводу 7-ї роти 3-го батальйону Ігор Кушнір та В`ячеслав Іонов. Ім`я третього теж вдалось попередньо встановити. Але, на жаль, доки що він вважається таким, що буцімто перебуває в полоні», - йдеться у матеріалі.

Безпосередньо на броні цієї БМП з Іловайського котла проривалось троє військовослужбовців. Їх тіла лежали поруч з палаючим БМП і їх забрала група полковника Палагнюка 30-го серпня 2014 року. Разом із тілами ще 87 загиблих, які були доставлені до моргу Запоріжжя. Серед тих, кого тоді, 30-го серпня, привезли на подвір`я запорізького обласного відділу судово-медичної експертизи, був і Павло Пивоваренко. Він був абсолютно впізнаваний, в оригінальній мультикамівській формі, яку придбала дружина, з оригінальною розгрузкою для автоматних ріжків. Бронежилет був акуратно знятий, так само, як і кобура з пістолетом, що завжди висіла у комбрига на портупеї. Правда, полковничий погон на грудях був відсутній: перед проривом комбриг наказав зняти всі знаки розрізнення.

Медичне обслідування показало, що полковник мав поранення в ногу, дістав ушкодження в спину та загинув внаслідок потрапляння осколку в голову.

У морзі працювали представники військової прокуратури та Збройних Сил України. Але чомусь Пивоваренка ніхто не «опізнав». Попри те, що один з офіцерів, які збирали загиблих 30-го серпня, чітко чув по рації повідомлення колеги: «Я підняв Пивоваренка!».

Трохи пізніше дружині Павла Васильовича Світлані зателефонували з управління Сухопутних військ Збройних Сил України та, аби вона забрала речі чоловіка. Окремо, через знайомого офіцера, дружині передали «Посвідчення офіцера». У документі залишилась одна специфічна ознака, по якій можна досить впевнено стверджувати – він був при загиблому у момент смерті!

Пивоваренка поховали на Кушугумському кладовищі у Запоріжжі, як неідентифікованого № 3191. Наприкінці 2014 року ДНК-експертиза показала, що загиблий № 3191 – це Павло Васильович Пивоваренко. Але потрібно було ще 8 місяців (хоч це займає кілька днів), аби підтвердити ці дані. Слідчий МВС закрив справу, про що і повідомив родині. Подивитись фотографії загиблого та остаточно упізнати загиблого родина змогла лише завдяки стороннім людям, не байдужим до героїв своєї країни.

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

  • вул. Перемоги, 15, м. Луцьк
  • T 0 332 77 48 84, 0 332 77 49 85
  • T Редактор сайту Ірина Бура 066 606 94 80
  • Email:visnyk@visnyk.lutsk.ua

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×