Георгій Мартинюк із села Бубнів Локачинського району з дитинства пересувається на інвалідному візку. Його віконцем у світ є старенька іномарка, яку сам переробив на ручне управління. Тож коли юнаку запропонували комфортабельний мінівен з дистанційним керуванням, обладнаний спеціально для людей з обмеженими фізичними можливостями, одразу загорівся його придбати. Хіба міг подумати, що його, бідову хвору людину, взяли в оборот шахраї?
– Жора був жвавий хлопчик. У дев’ять місяців уже ходив, тримаючись за дитяче ліжечко. У цьому віці отримав прививку від поліомієліту, – зі страшних спогадів починає розмову мама Антоніна Олексіївна. – Це було 25 травня, а 2 червня дитя повністю паралізувало. Що ми тільки не робили, щоб його порятувати: і по лікарнях, і по бабах їздили. Я навіть до Касьяна попала, хоча він одразу сказав, що діти з подібними проблемами не його робота. Нічим не зарадили. Жора вчився вдома, так і закінчив дев’ятий клас.
Фактично його ногами став інвалідний візок. Але хіба такий «транспорт» витримає сільські дороги? Тож виходило, що більше хлопець сидів удома, ніж виїздив на вулицю. Якось товариш зі Львова пригнав йому «Запорожець», переобладнаний на ручне управління. Царський подарунок для хворого юнака! Згодом була вітчизняна «Славута», інші автівки. Та всі вони потребували ремонту, переробки, були не дуже зручні. Тож коли знайомий розповів про іномарку, яка оснащена спеціально для людей з обмеженими фізичними можливостями, Жора захопився ідеєю придбати «Фіат Скудо», який пригнали з Данії. Рідні підтримали хлопця. Продавав машину 36-річний лучанин Сергій К. – кум доброго знайомого, тож причин не довіряти йому не було. Одного дня Сергій привіз авто у Бубнів і показав Жорі, яке це закордонне диво. Задні дверцята відчиняються пультом, автоматично опускається платформа, на яку має заїжджати інвалідний візок, і піднімається, багатофункціональні сидіння, інші «прибамбаси»... Все це Жора показує мені на відео у мобільному телефоні. Був такий вражений, що захоплено знімав цю машину-мрію. Сторгувались і в ціні – 94 тисячі гривень. Звичайно, такої суми у простих сільських трударів не було. Батьки вирішили взяти кредит, аби тільки полегшити життя синові. Варто сказати, що, незважаючи на недуги, Жора – великий життєлюб та оптиміст. А ще він має золоті руки та серце. Це підтвердить кожен односельчанин. Хлопець ремонтує побутову техніку, мобілки, старенькою іномаркою возить кого потрібно в районний чи обласний центри. Бере участь у спортивних змаганнях.
– Як побачив цього «Фіата», одразу подумав, скільком хворим, таким, як я, він би допоміг у пересуванні. Вже уявляв, кого возитиму. Але не так сталося… – гірко зітхає юнак.
– Ми взяли кредит у банку, на виплату якого йдуть синова, чоловікова і моя пенсії. Іноді й на хліб не лишається, – витирає сльози мама. – А машини й досі нема. Гріха не бояться такі люди…
Сім’я Мартинюків не думала, не гадала, що втрапить у лапи шахраїв. Отож, коли ціну узгодили, продавцю почали виплачувати гроші частинами. Загалом віддали 59 тисяч гривень. Решту домовилися доплатити пізніше. 12 липня 2013 року в Горохівському МРЕВ оформили всі документи й Георгій Мартинюк офіційно став власником «Фіата Скудо». Сергій лишився дооформляти папери і сказав, щоб Жора повертався у село.
– Я хотів дочекатися техпаспорта, забрати машину і їхати додому, – каже хлопець. – Але Сергій наполягав, що то буде довго і чим, мовляв, він потім добереться до Луцька, як я заберу мінівен. «Завтра пригониш машину без проблем», – пообіцяв. У мене й свідки цієї розмови є. Я повірив. А наступного дня він був зайнятий, потім знову часу не мав. Вигадував різні відмовки, а згодом перестав виходити на зв’язок.
Обдурені люди звернулися по допомогу до правоохоронців. Але за три роки розслідування – жодних конкретних результатів. Хоча відомі і прізвище, й адреса проживання шахрая. За цей час справа про шахрайство перекочувала з Локачинського РВ УМВС у Горохівський відділ поліції ГУНП у Волинській області. Щоб дізнатися, чому так довго тягнеться справа, якщо відомо прізвище та імя кривдника, телефонуємо слідчому Горохівського відділу поліції Олені Літковець. Проте вона відмовляється від будь-яких коментарів, посилаючись на таємницю досудового розслідування.
Куди тільки не зверталися згорьовані батьки, але отримують лише відписки, яких уже назбиралася чимала купа. Селянам від того не легше, бо нема ні грошей, ні автівки, лише кредит висить на шиї… Це ж яким треба бути підлим, зажерливим до грошей, щоб обдурити немічну, хвору людину?! Не боятися гріха, а дбати про власну кишеню?! Можливо, після нашої публікації у правоохоронців прокинеться совість, їм вистачить професіоналізму довести до логічного завершення справу, яку футболять по кабінетах уже три роки.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!