Кілька років тому страшне нещастя постукало у двері до багатодітної родини Смітюхів з Бережниці Маневицького району. Випадково загинув вісімнадцятирічний син – пробігав повз складений штабель дощок, послизнувся, так його накрило на смерть. Відтоді Смітюхи осиротіли – в сім’ї лишилося п’ятеро синів і п’ятеро дочок, з них двоє ще школярі.
З того часу біда не полишає цю родину. Переживши важке потрясіння після смерті сина, тяжко захворіла мама Катерина. Лікарі поставили жахливий діагноз – рак грудей. Довелось одну молочну залозу ампутувати. Перенесла до операції три хіміотерапії і три після.
– Лікарі казали, що то від стресу, – розповідає 56-річна Катерина Миколаївна. – Бо у жінок, які вигодували стільки дітей, такої біди не повинно бути. Але мені Господь допоміг. Після лікування пухлина зменшилася на сімдесят відсотків. Почувалася добре, а тепер геть погано. Бо дуже перейнялася, коли заслаб чоловік.
Не минуло й трьох місяців після одужання Катерини, як чоловік Микола захворів на менінгіт. Його, вже без свідомості, відправили у Волинську обласну клінічну лікарню. Він впав у кому. Медики не давали жодних шансів, що житиме. Але віруючі всіх церков Волині не полишали надію на чудо, щодня навідувалися в лікарню і молилися за здоров’я недужого. «Певно, той Смітюх виживе, бо стільки людей молиться за нього», – шепотілися медсестри. І справді, сталося диво! На десятий день коми лікар підійшов до чоловіка, вщипнув його. Той розплющив очі. «Як вас звати?» – запитав хворого. «Микола», – по складах відповів.
– Сам Господь допоміг! – не стримує сліз Катерина. – Стільки радості в доктора було, ніби то його син. Кричить на коридор: «Смітюх! Смітюх!» Дочка аж злякалася, думала, що вже нема батька. А це в лікаря були сльози радості: «Ваш тато відкрив очі». Як вона подзвонила нам і стала плакати, ми всі перелякалися. Що сталося? «Мамо, не плачте, тато заговорив!» Я вам так скажу. Всі діти наші кожного вечора збиралися і щиро молилися за батька, що вам не передати. Скільки було сліз вилито за нього! То чудо Боже, що він вижив! Для чогось його Бог оставив.
Катерина розповідає, що лікарі дивувалися такому зціленню, запевняли, що у їхній практиці такого випадку ще не було, щоб людина після дев’яти діб коми повернулася до життя, і що головне – при світлій пам’яті та здоровому розумі.
– А через три місяці його розбив інсульт. Та, дякувати Богу, всіх упізнає, розмовляє, здраво міркує, помалу ходить, тільки не має сили.
– А мій знайомий після інсульту вже десятий місяць не говорить… – пристає до розмови чоловік.
– Колічок, дай я сама все розкажу, – ніжним голосом перебиває його дружина. – У нього ліву руку віднімає, хліба не може взяти, ґудзичка не застебне, то я його і взуваю, і одягаю. А самій крепко тяжко, бо в мене після хвороби сили вже не ті… Отаку ми дорогу тяжку пройшли, такі роки випали…
Катерина Миколаївна через газету хоче щиро подякувати лікарям, які повернули її чоловіка до життя. І тепер, коли вона по телефону консультується, завжди старанно все пояснюють. Тож уся сім’я низько вклоняється лікарю реанімації обласної клінічної лікарні Сергію Віталійовичу Сіваку та невропатологу Богдану Сергійовичу Леськіву.
– Вони справжні професіонали. Дякуючи Богові, вони нам дуже допомогли. А ще бажаємо Божої благодаті усім, хто допомагав та молився за нашу сім’ю.
Олена ПАВЛЮК,
Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!