27 жовтня українська православна церква вшановує Миколу Святошу, князя Луцького. Він багато допомагав розбудові Жидичинського чоловічого монастиря – був його ктитором. Феномен Миколи Святоші в тому, що він був канонізований не за якісь ратні подвиги, не за те, що захищав церкву як політик, а що став повноцінним монахом – відрікся від влади, все залишив і пішов у монастир у Києво-Печерську лавру.
До постригу, преподобний був Святославом Давидовичем, але літописи здебільшого називають його Святошею. Писемні джерела повідомляють про життя князя до постригу, сам постриг та дипломатичну місію Святоші наприкінці земного шляху, а також про те, що подвижник доводився тестем Псковському князеві Всеволоду-Гавриїлу. Він вважається першим ченцем-дипломатом.
Він жив у 12 столітті. Непростий був час – князі пересварилися, землі розділилися на удільні князівства. Влада князя перепліталася з інтригами, зрадами, підступністю. Один князь натравлював на іншого ворогів. Микола Святоша все це бачив. Осягнувши розумом гріховність такої влади, він вирішив присвятити своє життя Богу й подався замолювати гріхи у Києво-Печерську лавру. Був простим монахом, ключником (ворота закривав і відкривав), дрова колов, воду носив з Дніпра відрами на гору – це було дуже важко.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!