Ганна МАТВІЙЧУК
Волинь

«Якось виживаю, бо город тримаю»

5 грудня 2016, 13:19
0
0
Сподобалось?
0

Після оприлюднення чиновницьких декларацій прості люди за голови взялися. Ті тримають вдома мільйони, гори золота, а пенсіонери ледве зводять кінці з кінцями. Багачі й не уявляють, що таке тисяча гривень на місяць. Пожив би якийсь олігарх у старенькій дерев’яній хатині, де нема ніяких зручностей, воду носять із криниці, а газ привозять у балонах раз на кілька місяців. 71-річна бабуся Ганна із села Жашковичі Іваничівського району залюбки погодилася б на такий обмін.

Та поки такого реаліті-шоу ще не вигадали. То ж кожен має своє життя. Хтось гріє руки біля державної казни, а хтось – біля старенької грубки. Ганна Матвіївна Матвійчук мешкає сама у старенькій хатині. Правда, вона підфарбована, підлатана. Вікна, зрозуміло, не євро, але на зиму утеплені – щільно забиті целофаном. Під порогом плетений лозовий кошик. Ним бабця щодня дубові дрова до грубки носить. Не жаліється, шпортається то на подвір’ї, то біля курей. Бог дає сили тримати хоч таку господарку. Племінник з Львівщини навідується, соціальний працівник допомагає. Так і живе. Замолоду працювала у місцевому господарстві телятницею.

– Нелегка то робота, – згадує. – Січку різати, жом перед собою носити. А я ж мала була, та й увередилася десь. Часто боліти стала. Але пенсію таки заробила. Аж 1280 гривень.

На цю невелику суму у бабусі Ганни складений детальний план витрат, залежно від пори року. Найбільше грошей іде навесні, бо обробляє ще 50 соток городу, треба виорати, посадити. А восени – врожай зібрати, переорати на зиму. Наймає техніку. Повіяло холодом – дровами потрібно запасатися. Хоч село й газифіковане, одинока жінка тоді на його проведення не мала грошей. Тепер щороку купує машину дров. Дубові вартують 4000 гривень.

– Маю, правда, ту, сібсідію, – крутить новомоднє слово пенсіонерка. – 2100 дали на паливо. Хлопці порубають, то я їм пляшку поставлю. 40 гривень півлітра. На світло теж пільги. Літом платила 30-40 гривень, а зара поки нічого. Балон газу купую за 300 гривень. Його хватає на три місяці. Добре, що здоров’я не підводить, ніяких пігулок не треба. На базар не ходжу, не здужаю. То люди, чи соцработніца купить шо треба. Часом і маслечка хочеться. На лахи тілько не трачуся. Ото купила минулого року галоші, хватить на пару літ. Ет, якось виживаю, бо города маю. Картопелька, морква, цибулька, бурячок – все своє. Кури маю, літом і яйце є. От в городі, то тєжко. Їм все до рісочки тре купувати.

Завдяки економії бабуся Ганна викручується. Хоча, зізнається, хотілося б більше отримувати.

– А скільки б вам вистачило для повного щастя?

– Ну, ще б з одну тисячу.

Руслана ТАТАРИН, Волинська область 

Фото автора


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися