У Федора та Наталії Струків з Каменя-Каширського велике господарство. Та у ньому поміж поросятами та домашнім птаством можна знайти й особливого улюбленця – лелеку Цезаря. Він не полетів у теплі краї й вперше цьогоріч побачив сніг!
Бузька приніс додому наймолодший з десяти дітей син Євген, семикласник. Каже, саме йшов до школи, як на дорозі помітив птаха з перебитий крилом. З рани струменіла кров, лелека голосно клекотів, благаючи про допомогу. І Женя відгукнувся.
– Я зловив бузька, хоч він дуже пручався, пригорнув його до грудей і швидко побіг назад, додому, – розповідає хлопчик.
Від школи до хати Струків – близько двох кілометрів. Та незчувся, як був вже на подвір’ї. Гукнув мамі, аби несла зеленку. Жінка, побачивши закривавлений одяг сина, злякалася. Але враз погляд впав на білокрилого птаха, що ховав зранене крило. Тоді зрозуміла, що допомога треба саме йому. Вона обробила рану, забинтувала, а лелека все не знаходив собі місця, пручався. Євген побіг на ставок, наловив бузьку жаб. Та щойно підніс одну до дзьоба, як птах норовливо клюнув свого рятівника в руку.
Але людська доброта виявилася сильнішою за пташиний біль та переляк. До вечора бузько став сумирніший, а наступного дня вже почувався у дворі господарем. За оту «царську» поведінку Женя дав йому кличку Цезар. Лелека швидко потоваришував з іншим домашнім птаством, а ще з котами. А от сусідських, тільки побачить – клекоче та крилами лопотить, проганяє.
– А чим годуєте свого Цезаря? – запитую.
– Діти дивилися в Інтернеті, чим треба бузька годувати, – розповідає пан Федір. – Як ще тепло було, то давали жаб. Євген спеціально ходив на ставок, наловить відерце, кидає бузькові, а він лапає їх, як цукерки (сміється). А ропуху я колись знайшов і йому кинув – виплюнув. Зараз купуємо салаку. За раз з’їдає 6-8 рибин. Буває, наїсться, а тоді останньою грається – в дзьобі гонорово носить перед курми. Чудний такий. А вони тільки до нього підійдуть – сичить.
А ще Цезар – добрий сторож для курей. Господарі розповідають, як одного разу шуліка залетів у двір і давай нападати на курочок. Лелека як побачив непроханого гостя – розправив крила, залопотів ними і давай наступати на хижака. Той позадкував і швидко здійнявся у небо, більше його не бачили.
Зараз мешкає Цезар у хлівчику. Має окреме місце, щедро застелене соломою. Щоранку він з нетерпінням чекає, коли ж йому принесуть сніданок. Потім, як нема сильного морозу, проситься трошки погуляти надвір. Вже звикся і до своїх господарів, і до сусідів, і до снігу, який вперше побачив на Поліссі, так і не змігши через травму крила відлетіти у вирій. Як бачить Євгена, він біжить до нього й лягає на землю, аби хлопчик його погладив. А коли Женя бере його на руки, аж тулиться до дитини.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!