Газ у локачинців під боком, а платять за нього так, як і всі

Газ у локачинців під боком, а платять за нього так, як і всі

Волинь

Поблизу села Марковичі Локачинського району в 1999 році відкрили газове родовище. Тоді Україна тільки починала утверджуватись як самостійна держава. Одним з пріоритетів була й енергетична незалежність. Перспектива газу власного видобутку тішила місцевих чиновників і людей. Та час показав, що не все так сталося, як гадалося.

Обсяги видобування зменшуються

Мабуть, мало кому відомо, що газ на Локачинщині знайшли ще за Радянського Союзу. В держкомітеті запасів тоді затвердили сім мільярдів кубометрів газу, це була мізерна цифра у порівнянні із запасами, які залягали на теренах нинішньої Росії. Тому й розробка родовища нікого не зацікавила. Коли ж Україна стала незалежною, постало питання про власне блакитне паливо. Тоді й згадали про радянські розвідки, але, провівши нові перерахунки, виявили, що на згаданій території газові ресурси становлять лише 1,2 мільярда кубометрів. Та в останні роки обсяг видобутку зменшується.

Яка тепер ситуація на Локачинському газовому родовищі, розповідає його начальник Іван Яковів.

– Нині у нас на балансі перебуває 25 свердловин, з них 22 – діючі, – каже Іван Васильович. – Максимально ми видобували з нашого родовища 430 тисяч кубів газу на добу. Це було на перших порах, а зараз родовище виснажене. Більше половини запасів газу видобуто. Тому, для підтримання обсягів видобутку, почали бурити на тій самій площі чотири нові свердловини: у селі Роговичі – одна, ще три – у Марковичах. Дві з них уже працюють.

– Чи вистачає нашого газу для місцевих населених пунктів?

– Газ ми подаємо в трьох напрямках. Перший – селище Локачі, яке лише влітку користується місцевим блакитним паливом, на зиму його не вистачає. Другий – Затурцівський, який включає всі села, що розташовані поблизу. Третій – Марковичівській з навколишніми селами. Майже 20 населених пунктів району опалюються з нашого родовища (всього газифіковано вдвічі більше сіл). Ще раніше, коли вони сповна не використовували його, то газ подавався у магістральний газопровід, а нині він використовується виключно для місцевих потреб.

Проблеми селян депутатів не хвилюють

Марковичівському сільському голові Федору Нижнику вже набридло розповідати про газові клопоти. Бо стільки писалося в пресі, по телевізору сюжети показували, а толку ніякого. І люди неохоче спілкуються з журналістами. Дядько Петро, якого зустріли на вулиці, лише відмахнувся: «А що писати? Люди більше боліють. Повітря засмерджене. Взимку ще так-сяк, а влітку, як спека, то тхне тухлими яйцями». Найперше місцеві бідкаються, що через шкідливі викиди погіршилося їхнє здоров’я. Секретар сільради Валентина Михальчук наводить сумну статистику:

– За десять років на території сільської ради народилося лише 49 діток, а померла 81 людина. До десяти громадян має онкохвороби. З’явились алергії, про які раніше й не чули.

Локачинський газ перед транспортуванням до споживачів очищують від шкідливих домішок, зокрема сірководню. Тому в повітрі часто смердить сіркою. Проте газовики, проводячи заміри викидів в атмосферу, стверджують, що все в межах норми. Люди й сільська влада не вельми у це вірять. Вони хотіли би провести власну незалежну експертизу, та досі не можуть знайти кваліфікованого спеціаліста.

Інший клопіт, який не дає спокою голові, – несправедливість щодо ціни на газ. Маючи під боком власне блакитне паливо, селяни платять за нього стільки ж, як по всій Україні.

– Адже блакитне паливо поруч, то чому маємо платити за його транспортування так, як, приміром, кияни? З приводу зменшення тарифів писали клопотання до всіх народних депутатів від Волині, – розповідає Федір Іванович. – Але жоден не удостоїв нас відповіддю.

Інші державні структури все ж надсилали відписки, але в них нічого втішного для людей не було. Колишній голова Локачинської районної ради Василь Демидюк теж свого часу намагався зрушити це питання з мертвої точки:

– Відомо, що у селищі Солотвино Закарпатської області теж є газове родовище. Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, для його мешканців встановлені окремі тарифи на газ. Вони платять на 20 відсотків дешевше. Знаючи це, ми з районними депутатами надіслали запит, щоб переглянули тарифи і нашим людям. А нам відповіли письмово, що закарпатський газ містить багато вуглекислого газу, що зменшує його тепловіддачу, тому й ціну знизили місцевим. На Локачинському родовищі, мовляв, такої проблеми нема, тож платіть, як усі.

Маючи на території таке потужне підприємство, всі очікували на шалені прибутки. Проте наш Бюджетний і Податковий кодекси далекі від досконалості. Тому більша частина коштів іде до державної скарбниці, а місцевим бюджетам перепадають копійки. І вина в цьому не Яковіва, а народних обранців, які, приймаючи закони, нічого не знають про проблеми на місцях. Локачинські ж газовики по можливості допомагають тутешній владі. За кошт ПАТ «Укргазвидобування» було проведено блакитний вогник до осель селян. Щороку надається благодійна допомога. За 70 тисяч гривень замінено вікна й двері у садочку. Ще 270 тисяч планують використати на утеплення дошкільного закладу. З 1 січня 2018 року один відсоток рентної плати за видобування газу надходитиме у бюджет сільради. Якщо брати до уваги минулорічні суми, то Марковичівська сільська рада може розраховувати на мільйон гривень. Хоч трошки зрушилося питання доходів з місця. Та людям від того не легше. Вони все ж залишаються незадоволеними від такого сусідства, бо стверджують, що здоров’я не повернуть жодні мільйони.

Руслана ТАТАРИН, Волинська область

 

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на www.visnyk.lutsk.ua

Хочете отримувати цікаві пропозиції на свою пошту?
Вкажіть свій емейл.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!