Вчителі фізкультури з поліського села дали країні чемпіонів
Волинь

Вчителі фізкультури з поліського села дали країні чемпіонів

27 березня 2017, 14:47
0
1
Сподобалось?
1

Село Залаззя Любешівського району без перебільшення унікальне. Тут, у самому серці Полісся, працює спортивна школа, серед вихованців якої – три майстри спорту міжнародного класу, п’ять майстрів спорту і більше двадцяти – кандидатів. Багатьом дітям Залаззя саме спорт дав змогу вибитися в люди. 

З усесоюзних п’єдесталів – у забите село

А почалося все більше тридцяти років тому, коли у батьківський дім після здобуття фахової тренерської освіти повернувся Степан Борисюк працювати вчителем фізкультури. Привіз із собою молоду дружину Валентину. Красуня, спортсменка, комсомолка – це про неї. Родом з російського міста Чебоксари, вона починала займатися ковзанярським спортом, після школи – легкою атлетикою. Також стрибала з парашутом, стріляла з усіх видів зброї. Багаторазова призерка чемпіонатів СРСР.

Звичайно, потрапити з міста у поліське село, до якого веде побита дорога, викладена бруківкою, – це шок. 

Але Борисюки, як справжні спортсмени, труднощів не боялися. Вони довели, що і на голому ентузіазмі без необхідної спортивної інфраструктури можна виховувати чемпіонів. Ще й донині у Залаззі пам’ятають, як по місцевих торф’яниках і лісових дорогах у звичайних стареньких кедах намотували десятки кілометрів Валя Савчук, Оля Лук’янчук, Люда Процик. Перші «борисюківські» чемпіонки зі спортивної ходьби. Але на змаганнях треба було не по піску ходити. І, щоб ноги звикали до асфальту, тренери вивозили своїх підопічних власним автомобілем аж за Бихів – на шосейку.

Тренувалися так, що з ніг валилися, – пішки до Борок ходили (а це 25 кілометрів у один бік). А тут ще й удома треба було по хазяйству помагати – город полоти, корів пасти… Але так хотілося чогось добитися в цьому житті. І спорт дав можливість.

Успіх до вихованців Степана і Валентини Борисюків прийшов у 1990-х роках. Одна за одною їхні дівчата піднімалися на найвищі сходинки п’єдесталів чемпіонатів України, їздили представляти державу на чемпіонати Європи та світу. Найвищим досягненням була участь вихованки залаззівської школи Валі Савчук в Олімпійських іграх у Сіднеї у 2000 році.

Із Залаззя – на Олімпіаду

Валю в далеку Австралію проводжали всім селом. Про цю неймовірно урочисту подію сьогодні нагадує спортивний зал місцевої школи, який був тоді відремонтований. Із часом колись яскраві кольори фарб на стінах вицвіли, та й штукатурка починає сипатись. «Уже треба нам нових олімпійців, може, тоді зал знову відремонтують», – жартують у навчальному закладі. Не доводиться тепер тренерам вивозити своїх учнів і на шосейку – на місцевому стадіоні проклали асфальтовану доріжку. І хоча Валентина Савчук на Олімпіаді в Сіднеї не здобула нагороди, її 12-е місце серед 94 учасниць – це неймовірний успіх спортивної школи поліського села. Ще й досі тут живуть її батьки, сестра і брат.

– П’єтеро дітей у мене, – розповіла мама Валі Савчук Єва Панасівна. – Син і дочка тут у селі, коло мене, ще двоє живуть у Камені та в Олениному. А Валя – у Києві. Заміж вийшла, за спортсмена, вони на якихось змаганнях познайомилися (на Всесвітній універсіаді в Іспанії, в місті Пальма-де-Майорка. – Авт.). Гєна грав у футбол, але зламав ключицю і зайнявся бізнесом. Валя йому допомагає. А їхній син Женя дев’ятий клас закінчує, тоже у футбол грає. Вони раз у рік до нас у гості приїжджають – на Пасху.

Єва Панасівна розповідає про плани напекти ковбаски і паски, щоби було що доньці із собою до столиці дати. У кожному слові жінки – неймовірна гордість за всіх своїх дітей. А за Валю, звісно, особлива. «Хутко ходила й хутко робить», – так мама про свою доцю каже.

Буде стадіон – будуть нові переможці

Борисюки не одній дитині у Залаззі відкрили світ і дали старт до подальшого влаштування у житті. Їхні вихованці позакінчували інститути, є серед них викладачі університету, вчителі фізкультури, тренери.

– Так, сьогодні я дуже пишаюся всіма своїми вихованцями – і Валею Савчук, Ольгою Лук’ячук, Ніною Ковальчук, Сергієм Чханем, Олександром Романюком та всіма іншими, – каже тренер, директор Любешівської ДЮСШ Валентина Борисюк. – Особлива гордість мій син Олександр – він 25-разовий чемпіон України з бігу на 1500 та 3000 метрів і бронзовий призер чемпіонату Європи. І сьогодні у нашій школі є дуже перспективні вихованці. У першу чергу це Андрій Синдюк, який у свої 17 років уже їздив на чемпіонат Європи, багаторазовий чемпіон України. У всіх їхніх успіхах – дуже велика, титанічна праця. Талановитих дітей у нас дуже багато. З ними треба займатися.
Валентина Іванівна сподівається, що цьому допоможе новий критий спортивний манеж, який, мріє, збудують у Любешові, тут займатимуться діти з усього району. Адже ходити по лісах – це добре. Але щоб мати досягнення у спорті, сьогодні треба інфраструктура. На одному ентузіазмі далеко не заїдеш.

Наталка СЛЮСАР, Волинська область


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися