І не знала, чому їй усе життя сниться війна
У селі Навіз Рожищенського району знайшли могилу німецького солдата. Плита з датою смерті вояка відкрилася випадково. Бо десятки літ вона ховалася від людського ока під… хатою. Господарі відійшли у вічність і не здогадуючись, на чому жили і спали!
Та дерев’яна хатина стояла пусткою не один рік. Останньою в ній жила баба Ярина. Старенькою була, дітей не мала. Тож, коли віддала Богу душу, будиночок відійшов у спадок племінникам. Ті погодилися продати хату разом з тридцятьма сотками землі. І придбали ділянку люди, які хотіли засадити площу малиною.
Господарювати взялися Сергій Бень, Павло Полячук та Сергій Ковбаса. Найперше хлопці розібрали ветху хатину. Дерево розчистили за кілька днів, опісля стали ломом розбивати фундамент. Тоді й показалася з-під землі… незвична знахідка.
– Фундамент я розбивав, – розповідає Сергій Ковбаса. – З ломом ішов «по колу». Залишалося цілим ще десь метр-півтора. Раптом лом відскочив від чогось твердого. Земля вилетіла, і я побачив хрест! Кажу: «Ну вас, хлопці, в баню, дальше бити не буду».
Тоді підійшов товариш Сергій Бень. Він перехрестився, взяв дерев’яну паличку і почав нею розчищати ґрунт. Одна за одною відкрилися букви латиницею. Стало зрозуміло, що то надгробок солдата, який загинув у роки Першої світової війни.
– Ми вийняли плиту і пішли кликати сільського голову, – каже Сергій. – Бо ж не знали, що далі робити. Він подивився і відразу дав знати в район.
Це сталося тиждень тому. Незвичною знахідкою вже зацікавився Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки – до речі, єдиний у Західному регіоні України військовий музей, що є філіалом Національного військово-історичного музею.
– Поки мені невідомо, якою буде далі доля місця, де знайшли надмогильну плиту, – каже сільський голова Олександр Антимис. – Можливо, там проводитимуть розкопки. Бо ми в землю глибше не лізли, кісток не бачили.
Хлопці показують, що викопали. На плиті німецькою викарбуване ім’я солдата – Герман Шольц – і дату його смерті – 25 червня 1916 року. Також вказано, в якій військовій частині він служив. Нижче стоїть ще одна дата – 1927 рік. Імовірно, саме тоді у Навозі встановили надгробок. Хто його засипав землею та чому – поки невідомо. Адже свідомо навряд чи ставили б хату на могилі солдата батьки баби Ярини.
– Як вона, бідолашна, мучилася, – згадує сусідка Валентина Мазіченко. – Все казала: «Не можу спати – якісь німці сняться, воюють. Не дають мені спокою». Якраз у тому вуглі, де плита була, її ліжко стояло.
Мати переживає за сина Сергія Беня, який розчищав надгробок, чи ж ця історія не позначиться негативно на його житті. Мовляв, екстрасенси не радять мати справу з потойбіччям. Хлопець лише посміхається:
– А може, мамо, душа німецького солдатика на тому світі, навпаки, втішиться, бо ж хата на ній стояла. Тепер вивільнилася.
А глянувши на мене, додає:
– Обов’язково за цю душу свічку поставлю. Хай спочиває з Господом.
У вихідні плиту і місце, де її знайшли, освятив місцевий священик.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!