Кінець квітня – особлива пора для нашого колективу. 25 квітня ми відзначаємо день народження газети. Завжди намагаємося робити це не банально за святково накритим столом, а цікаво, пізнаючи щось нове.
Цього року вирішили відвідати духовні святині Волинського Полісся – Свято-Миколаївський чоловічий монастир у Мильцях Старовижівського і Свято-Стрітенський жіночий монастир у Михнівці Камінь-Каширського районів. Дорога була дальня, тож виїхали рано. Як тільки у Буцині звернули із центральної траси, око стали милувати соснові ліси та вкриті зеленим килимом луки. Врешті показалися золоті куполи церков, довжелезна стіна з природного каменю і дорога, яка здавалася нескінченною, вперлась у велику браму Мильцівського монастиря. Обитель, якій не одна сотня літ, зустріла нас запахом воску і неймовірною тишею. Яка ж тут благодать! Здається, можна декілька годин стояти на березі Турії, ходити надзвичайно доглянутою територією і ніколи від цього не змучитись. Поки чекали настоятеля монастиря, наш редактор Євген Якович Хотимчук згадав, що був тут, коли святиню тільки почали відроджувати – років двадцять тому.
– Ви навіть уявити не можете, яке тут було запустіння, розруха! Скільки ж праці вкладено на те, щоб так все облаштувати! – захоплено казав.
– Так, ми дуже багато часу приділяємо фізичній роботі, – підтвердив настоятель архімандрит Леонтій.
Він розповів, що нині у Мильцівській обителі проживає 25 монахів. Більшість з них родом з Волині, але є і з Хмельницької, Сумської, Закарпатської областей. Братія працює не покладаючи рук – і красу на території наводить, і землю, яку має монастир, 20 гектарів, обробляє. Але основне – це духовна робота. Паломників приїжджає у Мильці дуже багато. І не тільки з України, а й з Росії та Білорусі.
Будучи у тих краях, вісниківці просто не могли проїхати повз село Лютка Старовижівського району. Тут на місцевому кладовищі вічним сном спочиває наша дорога і незабутня колега Марія Дубук. Ми вклонилися її пам’яті, помолилися за спокій душі.
Надзвичайно цікавою і захопливою є історія Михнівського Свято-Стрітенського жіночого монастиря. Як розповіла монахиня Парфенія, Михнівка колись була містечком з Магдебурзьким правом. У вихорі століть воно зникло з лиця землі. Нині поселення – це лише вулиця села. Зате яка!
Свято-Стрітенський жіночий монастир за останні два десятки літ перетворився у місце святості для православних християн. На монастирському обійсті височіє одна з найдревніших пам’яток дерев’яної сакральної архітектури Волині й України – церква Стрітення Господнього, споруджена ще у 1642 році. Її ровесником є дуб, вітки якого розрослись у формі тризуба. За останні роки монастир надзвичайно розширився. На території обителі звели два нових храми – домову Свято-Покровську церкву і 12-купольний величний Петропавлівський собор. Як сказала сестра Парфенія, у монастиря три престольні свята – на Стрітення, Покрову та Петра і Павла.
У кожному з відвіданих храмів ми молилися і поставили свічечки за здоров’я своїх рідних і всіх вас, наших читачів, за наших захисників, а також за мир в Україні.
Наталка СЛЮСАР, Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!