Двадцять років тому жительці Старої Вижівки Віолетті Липовській поставили кілька невтішних діагнозів: запалення, зоб та кіста щитовидної залози. Місцевий ендокринолог призначила курс лікування, але поряд із цим відправила жінку на консультацію до обласних спеціалістів. У Луцьку консиліум лікарів підтвердив недуги і запропонував термінову операцію.
Голуба куля з обрисами дитини кружляла над хворою
– Моя шия стала настільки товстелезна, що страшно було дивитися, – згадує Віолетта Іванівна. – Погодилася на операцію, але, оскільки наближалися травневі свята, попросила її перенести.
Жінка повернулася в районну лікарню, щоб продовжити лікування. Завідувач дитячого відділення виділив їй як колезі-медпрацівнику окрему палату. В ній завжди зупинявся покійний владика Ніфонт, коли поправляв своє здоров’я.
– Того вечора я вирішила не спати, бо мала отримати ін’єкцію о другій ночі, – розповідає Віолетта Липовська. – Зі мною були двоє моїх малих дітей, тож не хотіла, щоб вони прокинулися від зайвого руху в палаті. Двері в коридор були відчинені, звідти падало світло. Я лежала і дивилась, як спокійно сплять син з донькою, а потім перевела погляд на старовинну дерев’яну ікону Спасителя на стіні. І раптом перед очима з’явилася голуба куля середніх розмірів, вона випромінювала неймовірно гарне золотаве світло. Куля з півгодини кружляла по палаті, наді мною, над дітьми. Перша думка, яка з’явилася в голові, – що це кульова блискавка. Від страху я ладна була вискочити через вікно другого поверху на вулицю, та оціпеніла. А діти? Хотілося кричати, але в горлі пересохло і не могла вичавити із себе жодного слова.
Не знаючи на той час ніякої молитви, Віолетта звернулася подумки до Всевишнього: «Боже, скажи, що це?» Куля зупинилася біля ікони Ісуса Христа і раптом почала видовжуватись, як яйце. Всередині її жінка побачила обриси: очі чайного кольору, тоненькі, ніби ниточки, чорні бровенята, маленький носик і акуратно причесане волосся. Образ нагадував ангела.
Невідома сутність простягнула до Віолетти Іванівни рученята, ніби готова була взяти на руки. Від страху жінка закричала і нарешті почула свій голос. «Ангел» відійшов, подав знак, що не наближатиметься. Ще якась мить – і він зник. Віолетта міцно заснула.
Лікарі дивувались: операції не треба!
Прокинувшись уранці, згадала нічну пригоду. Та долоня, якою вона міцно трималася за ліжко, аж посиніла. Медсестра приголомшила жінку, розповівши, що не змогла вночі її розбудити і ледве-ледве зробила укол. Про пережите Віолетта Іванівна тоді нікому не розказала, боялася, що її вважатимуть несповна розуму. Однак операція, на якій наполягали медики, жінці не знадобилась. УЗД-діагностика показала, що ні зобу, ні кісти в неї немає, зник і запальний процес у щитовидній залозі. Лікарі були дуже здивовані й усе допитувались, які ліки приймала пацієнтка.
– Що я їм могла відповісти? – каже Віолетта Липовська. – Лимон з медом уранці та ввечері. І це була правда. Але ж такими засобами ці недуги не виліковуються…
І лише коли минуло стільки років, старовижівчанка вирішила не приховувати того, що з нею трапилось.
– Я не знаю, що це за сила була: ангел-охоронець, який пожалів, щоб мої маленькі діти не залишилися сиротами, чи хтось зі святих? Чи видіння мало якийсь стосунок до того, що в цій палаті лунали сильні молитви митрополита Ніфонта? Чи старовинна ікона Спасителя на стіні допомогла? Все це покрите таємницею. Дуже шкодую, що за життя владики я так і не наважилася поїхати до нього та розповісти про все, що зі мною сталося.
Люди приходять до віри різними шляхами, але найчастіше, мабуть, через хворобу, біду, випробування. Віолетту Іванівну привело до Бога дивне зцілення, про яке вона нині може розповідати, сподіваючись на розуміння.
Наталія ЛЕГКА, Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!