Надія ТАЛАХ з чоловіком Миколою та дітьми
Волинь

Помираючи, чоловік просив товариша одружитися з його жінкою

13 липня 2017, 12:49
0
2
Сподобалось?
2

В 16 років вийшла заміж, у 36 стала бабусею, у 41 – овдовіла вперше, у 51 – вдруге. Нелегка життєва дорога випала Надії Василівні Талах із Хряська Маневицького району. Зате пізнала на ній і справжнє велике кохання, і материнське щастя.

Коли розмовляєш із Надією Василівною, навіть подумати не можеш, скільки горя довелося пережити жінці. Усміхнена, життєрадісна, гостинна. Її дім завше наповнений дітьми.

– Онуки приїжджають, їх у мене 17, навіть правнука вже маю, – гордо каже. Про дітей вона може говорити довго і багато. Їх у неї п’ятеро. І народилися вони у великій любові.

Надя росла красунею і розумницею. У школі вчилася на відмінно, вчителі і батьки натішитися не могли. Так було, допоки з армії не прийшов брат її подруги Микола. Не приховує, що закохалась у чорноокого красеня по самі вуха з першого погляду. Не зважила на те, що хлопець був старшим за неї на шість років, а вона ж, по суті, дитина – у 9-й клас ходила! Та й він був до неї небайдужий. І що вже пильнували Надю і мама, і вчителі, та все рівно бігала до нього на таємні побачення. І так «досвіданнічались», що довелося заміж виходити.

– Ще у вересні в школу пішла, а вже у листопаді веселля грали, – згадує жінка. – Всі були проти нас. Мої батьки – бо школу не кончила, його – бо не таку невістку хтіли. Думали, що Коля візьме за жінку дочку бригадира чи лісничого. А ми ж бідаками були.   

Перші три роки жили у Миколиних батьків. Про той час Надія Василівна каже як про найважчий. Так сталося, що один за одним народилося двійко дітей. А молодій мамі треба було школу закінчувати – в 10-му класі вчилася заочно. А ще домашня робота, городи… Микола працював день і ніч, бо хотіли свою хатинку звести. Допомога була тільки від чоловікової баби, яка дітей, як треба, гляділа.

– Та що там про мене писати, – відмахується жінка. – Все життя таке – діти, робота в колгоспі… А з Колею ми жили душа в душу. Дві доньки і три сини народили, доньок заміж видали. Вже внуків бавили… Аж тут врачі страшний діагноз поставили – волове серце. Робив трактористом, мав справу з хімією, от і заробив…

Очі жінки затьмарює сум, як згадає ті три роки, поки боролася за життя коханого. А він знав, що помирає. І навіть тоді думав не про себе, а про неї, свою Надійку.

– У лікарні знайомого зустрів, який зостався без жінки, то просив, коли він помре, щоб той ішов до мене жити, помагав…

Коли не стало Миколи, Надії Василівні був 41 рік. Погорювала, як належить, а потім стала жити, як того і хотів чоловік, з його товаришем Володею.

– З ним мені тоже повезло. Правда, офіційно не розписувалися. Він то пропонував, а я не схотіла. І так добре жили, були підтримкою одне одному.

Дев’ять років проминули як день. Надія і Володимир зуміли створити домашній затишок для п’ятьох її дітей і для двох його синів. Та в один момент доля знову круто повернула життя жінки. Той день пам’ятає дуже добре: були іменини сина, всі сиділи за столом, Володя відчув себе погано.

– І чого зразу в лікарню не пішли? – досі журиться. – Дуже швидко його не стало. Серце.

Сьогодні Надія Василівна тішиться онуками. Усі діти між собою живуть дружно, туляться до неї і Володині сини. У жінки тепла і любові вистачає на всіх.

Наталка СЛЮСАР, Волинська область


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися