На вулиці Рівненській, за будинком 119, розташовано близько двох гектарів землі громади. Донедавна її використовували для обслуговування теплиць комунального підприємства «Зелене господарство». На останній сесії земля фактично перестала належати лучанам, а із часом перетвориться на будівельний майданчик для ще одного з безлічі багатоквартирних будинків, яких «так не вистачає» в місті Луцьку.
Та справа не лише у майбутньому цієї ділянки, а й у тому, що забрана вона була приблизно у 20 разів дешевше за її реальну ринкову ціну. На відкритому аукціоні цю землю могли б узяти з молотка за 1,5-2 мільйони вічнозелених доларів, а натомість придбали всього за 100 тисяч умовних одиниць. Таким чином міський бюджет недоотримав щонайменше 35-40 мільйонів гривень (!!!), грошей, які могла би використати громада Луцька. За ці кошти в місті можна було би збудувати або нову школу, або величезний дитячий садочок, або ТИСЯЧУ (!) дитячих майданчиків. Але наразі ці ресурси місто втратило.
«Теплиці під арешт» – гарний старт для успішного «віджиму»
Стартовим майданчиком для реалізації цього задуму стало заарештоване ще кілька років тому майно «Зеленого господарства» (у вигляді теплиць). Більшість пострадянських «зеленбудів» є збитковими. Про причини цього можна говорити довго, а нас зараз цікавлять наслідки. Одним з проявів неефективної роботи є поява заборгованості зі сплати податків, через що податкова арештовує майно.
Так сталося і з теплицями – їх заарештувала податкова. До приходу в березні нової «тимчасової» влади питання майбутнього цього майна обговорювалося з керівництвом міста. У Миколи Романюка була задумка створити на місці теплиць великий спортивний комплекс, де б лучани могли безкоштовно займатися спортом. Ініціатором цього проекту був тодішній заступник міського голови Юрій Моклиця. Але раптова смерть очільника міста поставила хрест на цих планах.
З приходом у владу нової більшості й нового секретаря питання почало вирішуватися в інтересах бізнесу, щоправда, не на користь лучан. Цікаво, що «тимчасова влада» в Луцьку не втомлюється повторювати, що вони є «продовжувачами справ Романюка». Але будувати для лучан спортивний комплекс відмовились, обравши інший шлях – продати цю землю за копійки «своїм людям». Так, уже в травні цього року п’ять теплиць «Зеленого господарства» були продані на аукціоні за 2,5 мільйона гривень (100 тисяч доларів).
«Ловкость рук и никакого мошенничества» (рос.)
Саме в цьому місці стає зрозумілим головний секрет схеми. Нові власники купили майно (напівзруйновані конструкції теплиць), але не придбали під ним землю, бо її там не було. «Немає землі» – це бюрократичний термін. Вона насправді є і належить громаді, але коли на неї нема документів, то її наче й немає. Для того, щоб земля «з’явилася», потрібно виготовити документи, тобто зробити проект землеустрою із землевідведенням. Дозвіл на цю процедуру видають депутати міської ради. І вони це зробили на останній сесії. Щоправда, замовником землевідведення стало не комунальне підприємство, належне громаді, а товариство з обмеженою відповідальністю, яке належить «своїм людям».
Згідно із земельним законодавством, той, хто має майно (наприклад, теплиці) на комунальній території, отримує першочергове право на використання землі під цим майном. Простіше кажучи: купили теплиці, а на доважок отримали земельку (майже задарма).
Найцікавіше, що новим власникам так званого «майна» навіть не доведеться цю землю приватизовувати. Коли будуть отримані всі документи для будівництва, вони візьмуть її в оренду (за символічною ставкою). Після того, як житловий комплекс буде збудовано і всі квартири продадуть, землю повернуть у комунальну власність. І потім за 0 гривень 0 копійок її буде передано у власність покупцям квартир.
Хтось втрачає, хтось знаходить
Громада Луцька втратила два гектари землі. Ще півроку тому вона належала їм. Сьогодні ж – тільки юридично, а фактично – власникам ТзОВ.
Що можна було зробити раніше? Влада могла би повернути з бюджету міста борги (при щоквартальному перевиконанні бюджету на понад 30 млн грн сума у два мільйони виглядає сміхотворною) і використати цю земельну ділянку для будівництва якогось соціального об’єкта.
Якщо все ж таки вирішили територію продати (а це рішення абсолютно нормальне), то потрібно було спочатку зробити землевідведення, а тоді продавати землю (!), а не майно. Тоді ціна була б у десятки разів вища. Пояснюємо, чому так. Для того, щоб голі теплиці перетворити на будівельний майданчик, потрібно пройти складний бюрократичний шлях оформлення землі: спершу землевідведення (міська рада), потім оренда (міська рада), потім зміна ПДП (міська рада), потім проекти/дозволи (міська рада). Тобто на кожному етапі треба йти і домовлятися з владою. І кожного разу не безкоштовно.
Те, що нові фактичні власники території стверджують, що чесно придбали майно на аукціоні, – просто маніпуляція. Жоден інвестор при здоровому глузді не купить майно за ціною землі при теперішній корумпованій більшості у раді. А той, хто має там своїх депутатів, купить із задоволенням.
А про різницю в ціні вам розкаже Інтернет. Реальна ринкова ціна однієї сотки землі в місті – 10 тисяч доларів. За сто тисяч (які заплатили переможці аукціону) можна придбати не більше 10 соток. Але ж отримали не 10, а у 20 разів більше – два гектари.
Маги-ілюзіоністи та їхні маленькі секрети
Головними дійовими особами цього «шоу» стали депутати міської ради Сергій Була та Костянтин Петрочук. Донедавна ці обранці громади представляли Радикальну партію Олега Ляшка, проте вони пішли проти волі партії, за що були з неї виключені. З офіційних реєстрів можна легко дізнатися, що одним зі співвласників ТзОВ «Житловий комплекс» є наближена до Були людина. Петрочук же відзначився тим, що як заступник міського голови курує діяльність комунального підприємства «Парки та сквери», яке є правонаступником «Зеленого господарства». А директором вищезгаданого ТзОВ є рідний брат дружини Петрочука.
Допоміг колегам ще один депутат, знаний «земельник» і також колишній партієць (щоправда, іншої партії – «Солідарність») Євген Ткачук. Секрет цього рішення в тому, що депутати виділили землю не тільки під теплицями, а й додали ще шматок землі. А це не багато, не мало – приблизно 115 сотих, тобто майже 58% усієї захопленої ділянки. Звичайно, таке «приєднання» викликало б обурення у людей. Отут знадобився і Ткачук, який вніс питання щодо цієї землі в порядок денний засідання земельної комісії, яку він же й очолює.
Зазвичай земельні питання вносить на розгляд сесії земельне управління. Вони все перевіряють з погляду законодавства і здорового глузду. Але коли вносяться питання із запахом «смаженого», своя комісія стає в пригоді. Так само вносилося на минулій сесії питання щодо виділення півгектара землі помічникові Андрія Козюри (це коли під 40-метровим гаражем дали 50 соток території) і трьох соток біля парку 900-річчя, де землю має родичка Ткачука.
Не обійшлось і без допомоги союзників, які формують теперішню більшість у міській раді: всі депутати «УКРОПу», безперечно, фракція «Батьківщини», а також двоє «колишніх» – Соломатін та Козлюк.
І тепер постає питання – так звідки сморід у Луцьку? З полів фільтрації? Чи, може, з міської ради?
Олексій ШЕВЦОВ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!