Леонід СТЕФАНОВИЧ (зліва) зі своїм колективом
Волинь

«Житлобуд-2» може збудувати все, крім атомної станції

13 серпня 2017, 08:08
0
0
Сподобалось?
0

У другу неділю серпня своє професійне свято відзначають будівельники. Однією з найбільших будівельних організацій Волині є ТзОВ «Житлобуд-2». 35 років життя віддав цій фірмі Леонід Стефанович. Тут він пройшов шлях від майстра до керівника підприємства. За цей час побудовано тисячі квадратних метрів житла, десятки шкіл, садочків, лікарень. Компанія завоювала довіру, повагу та прихильність тисяч волинян.

Вижили, бо бралися за всяку роботу

Леонід Степанович сьогодні з посмішкою згадує, як уперше потрапив після вузу на будівельний майданчик. Навіть дату пам’ятає – 14 червня 1982 року. Тоді «Житлобуд-2» працював на добудові 16-ї школи у Луцьку.

– Ми приходили зі студентської лави підготовленими спеціалістами, – зазначив Леонід Стефанович. – На той час у нас була дуже сильна виробнича практика, по три місяці працювали на будівництві: брали у руки цеглу і мурували, брали сварку – варили, клали плитку. В наш час такої практики нема. А даремно. Я прихильник того, що, коли вчишся на інженера-будівельника, ти маєш сам пройти всі ази будівництва. А сьогодні всі хочуть тільки керувати з офісів. На будові так не буває.

Справжньою школою життя для Леоніда Стефановича стало спорудження обласної дитячої лікарні. Її здавали, що називається, «під ключ». І хоч усяке бувало, зізнається сьогодні будівельник, проте від роботи отримав задоволення. Як моральне, так і матеріальне.

– Коли я отримував зарплату 260 рублів, після здачі лікарні виписали премію – тисячу! Ви уявляєте, що то за гроші у 1986 році, я додому боявся йти з такою сумою!

Це були золоті часи, пригадує Леонід Стефанович. У рік здавали по п’ять-шість об’єктів. На рахунку «житлобудівців» – лікарня у Боголюбах, госпіталь на Кічкарівці, дитячі садочки, житлові будинки… І сьогодні всі ці споруди служать людям.

Найважче ж довелось у 90-і. Тоді стояло питання, виживе «Житлобуд-2» чи кане в лету, як багато будівельних органі­зацій. Саме у ці складні часи колектив довірив очолити підприємство Леоніду Стефановичу. І люди не прогадали. Він не дав розбазарити і розікрасти майно. Хоча пропозиції були. Приміром, зробити стоянку автомобілів на площах підприємства.

– Але в такому випадку зарплату мав би лише сторож і директор. Для мене це було неприйнятно. Вижили тоді завдяки тому, що бралися за будь-яку роботу, навіть найдрібнішу. Саме в той час дійшов висновку, що ми маємо власними силами виконувати максимальну кількість робіт. Сьогодні виконуємо практично всі види будівельно-монтажних робіт. Маємо свої розчинно-бетонний вузол, столярні цехи, пилораму, жерстяний цех і навіть кузню. Виготовляємо ворота, огорожі. Думаю, що завдяки цій багатопрофільності ми і вижили. На місці не стоїмо. Стежимо за останніми «модами» у будівництві. А нині у моді якість.

У «Житлобуді-2» працюють сім’ями

Взагалі багато волинян і самі можуть побачити результати праці «Житлобуду-2». Це і школи у Прилісному Маневицького району, Житнівці Камінь-Каширського, добудова школи № 26 у Луцьку. Новий дитячий садочок в обласному центрі – це також праця «житлобудівців». Нині колектив трудиться над здачею 27-ї школи. Будівельники роботи на цьому об’єкті завершують. Сподіваються, що незабаром завдяки їхній праці святкуватимуть новосілля школярі в Осівцях Камінь-Каширського району і Любохинах Старовижівського.     

– Найголовніше, що у ті роки мені вдалося зберегти колектив. Коли люди йдуть з підприємства, шукають кращих заробітків за кордоном – дуже переживаю, – зізнається Леонід Стефанович. –  Але поруч із тим надзвичайно горджуся людьми, які прийшли ще зі мною і на сьогодні працюють, приводять своїх дітей і навіть онуків. Таких династій у нас декілька. Це Кульбіки, Козачки, Войчеки, Шимківи, Денисюки. Та й узагалі у нас дуже хороший колектив.

У «Житлобуді-2» працевлаштування офіційне, середня заробітна плата – вісім тисяч гривень, працівники мають соціальний пакет – оплачувану відпустку, лікарняні, навіть медичне страхування на 50 тисяч. Допомагають тут і в оплаті навчання та з погашенням кредитів на житло. Про проблеми напередодні професійного свята говорити не хочеться. Але будівельники були б не проти, якби державні мужі щось «придумали» і бюджетні кошти надходили би на замовлені об’єкти не в листопаді-грудні, а хоча б у травні. Якби прийняли закони, які б спростили паперову тяганину. Нонсенс, але щоб поміняти у школі два вікна, потрібно затратити кілограм паперу на документи.

– Сьогодні ми можемо збудувати все, хіба що крім атомної станції. Але якби довелося – навчилися б, – жартує заслужений будівельник України Леонід Стефанович.

Наталка СЛЮСАР, Волинська область

Фото автора


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися