Йому всього лише 26, утім, попри свою ще зовсім юнацьку зовнішність і скромність, капітан Роман Багаєв з позивним «Тюльпан» – справжня легенда та гордість Збройних сил України. Саме під його командуванням танковий взвод 14-ї окремої механізованої бригади з Володимира-Волинського торік виборов звання найкращого на всеукраїнських змаганнях, а цьогоріч у травні вперше представляв Україну на міжнародному танковому біатлоні у Німеччині.
Перший постріл з танка зробив не на навчанні, а в бою
За своє ще таке молоде життя командир танкової роти Роман Багаєв встиг змінити декілька місць проживання – народився у Криму, далі мешкав на Полтавщині, потім – у Харкові, а останні чотири роки вважає себе стовідсотковим «волинякою». Хоч спершу і не надто радів, коли під час розподілу його жереб випав на Волинь, адже вірив у міфи про «бандерівців» та «злих западенців», які завжди панували на сході України.
– Їхав на Волинь з таким відчуттям, що тут на кожному дереві бачитиму скелети з надписом «Він був москалем», – сьогодні з усмішкою пригадує молодий чоловік. – Спершу бували й різні мовні казуси: заходжу, приміром, якось у магазин, вітаюся «Доброго дня!», а у відповідь чую «Славімо його!» Щиро дивуюся: кого ж потрібно зловити? Втім, швидко освоївся, і зараз моя українська мова значно покращилась.
У зоні проведення АТО капітан Багаєв разом зі своїми бійцями відвоював майже два роки. У 2014-му пройшов жорстокі бої під Савур-могилою, Дебальцевим та Мар’їнкою. Довелося побачити чимало жахіть.
– Найважчим було те, що на початках не було лінії фронту і через це часто доводилося пересуватися навмання, не знаючи, що тебе чекає попереду, – каже Роман і зізнається, що вперше зробив постріл з танка саме у бою, адже за весь час навчання у Харківському інституті танкових військ стріляти так ні разу не довелося.
На заваді перемозі стало незнання… англійської
Пройшовши добрий вишкіл на полі бою, танкісти 14-ї бригади з Володимира-Волинського стали кращими в Україні. Високий рівень танкового взводу підтвердився і на всеармійських змаганнях, котрі проводилися на одному з полігонів Чернігівщини. У місце дислокації бійці повернулись із трофеєм – символічним золотим танком, котрий зайняв почесне місце у музеї бригади. Тому саме їм була пряма дорога на міжнародні змагання Strong Europe Tank Challenge 2017, які відбулись у Німеччині. Серед суперників – військові команди зі США, Німеччини, Австрії, Франції та Польщі. Треба сказати, що із шести країн-учасників наша команда була єдиною, котра пройшла гарт у справжньому, а не навчальному бою. У підсумку виборола п’яте місце.
.jpg)
Українці на міжнародних змаганнях
– Чи не найбільший наш мінус – незнання англійської, – розповідає командир першої танкової роти капітан Багаєв. – Адже всі доповіді на змаганнях повинні подаватися саме цією мовою, тож на переклад ми втрачали надто багато часу і, як результат, балів. Від самого початку знали, що програємо у двох вправах – водінні заднім ходом та визначенні дальності. Причина цього – застаріла техніка, адже танки типу Т-64БВ, найновішому з котрих 20 років, хоч і були модернізовані та «нафаршировані» різними сучасними приладами, все одно поступались іноземним танкам 2016 року випуску. В сучасних танках сидиш, неначе в якомусь кабінеті: все комп’ютеризовано і дуже зручно. Крім цього, згідно зі стандартами НАТО, екіпаж постійно веде переговори та робить доповіді, а такого поняття, як «радіотиша», у них узагалі нема. Тож через те, що ми розмовляли лишень по суті, також у підсумку були позбавлені певної кількості балів. Не пощастило нам і у вправах з оборони, адже під час вистрілів загорілися чотири мішені. У стрільбах натомість уразили майже 90 відсотків мішеней. Утім, якщо тепер довелось би знову поїхати на танковий біатлон, то, думаю, що у трійку змогли б легко ввійти, адже ми врахуємо всі попередні помилки.
Минуло трохи більше двох місяців із часу проведення міжнародного біатлону, а капітан Роман Багаєв уже починає підготовку до нових усеармійських змагань, котрі відбудуться цьогоріч у вересні. Хоча, зізнається, волів би поїхати в АТО, де хлопці зможуть бути дійсно корисними та виконувати конкретні завдання. Втім, показавши високі результати минулого року, волинські танкісти відчувають певну відповідальність, тому готуються наполегливо, аби не впасти обличчям у бруд.
У вільний час, якого останні кілька років у нього зовсім не багато, Роман любить грати у футбол, подорожувати і читати гарні книги. Останнє, що прочитав, – це «Тріумфальна арка» та «Ніч у Лісабоні» Ремарка.
– У житті кожної людини є три найголовніші речі – сім’я, улюблена робота і можливість подорожувати. Наразі у мене є лише дві, а з першою поки не поспішаю, – каже молодий чоловік, котрий наразі лишається завидним холостяком. – Адже знаю багатьох товаришів по службі, які мають сім’ю та дітей і на яких мені просто шкода дивитися, бо вони постійно сумують за родинами, котрим, через постійну зайнятість, не можуть поки що приділити належної уваги.
Тетяна ІЗОТОВА, Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!