Молодий гроші заробив – за весілля заплатив
Минулої неділі в Рожищі у затишному кафе недалечко від Стиру гуляли весілля. Ніби нічим воно не вирізнялося з-поміж десятків і сотень інших. Столи ломилися від наїдків-напитків, гості, як зазвичай, дружно кричали молодим: «Гірко!», лунали весела музика та пісні. І все ж…
Я хочу почати розповідь про молодят Олександра Фенюка з Любчого Рожищенського району й Аліни із сусідніх Залісців здалека. Про сім’ю Фенюків я прочув сімнадцять років тому. В їхній родині сталося велике і страшне горе: помер батько Іван, вдовою залишилася мати Ольга із сімома дітками на руках. Найстаршій Марії було п’ятнадцять літ, а найменшенький синочок з’явився на світ через сорок днів після смерті батька. І це ще не все, кажуть, біда одна не йде, а із собою ще й дітей веде. Через рік не стало на світі першої материної помічниці Марійки.
– Й досі не можу збагнути, зрозуміти, як я усе те витримала, вижила зі своєю дітворою, – згадує Ольга Фенюк, нищечком витираючи сльози.
Сидить вона на синовому весіллі й щасливо посміхається. Гості гуляють, вгощаються, витає довкола веселість. Тому й радіє материнське серце. Це одружує вже третю свою дитину. Діждалася й онуків. Практично всі діти вже пішли в люди, прилаштовані, хіба найменший ще ходить в одинадцятий клас. Усе найважче залишилося позаду.
Сім’я ФЕНЮКІВ сімнадцять років тому
Нині мати може згадувати ті трудні дні й роки з посмішкою, хоч і з не дуже веселою. На день ішло на харчування сімейки п’ять-шість буханців хліба, виварка борщу, до сотні котлет. Що там згадувати про одіж, різні хвороби, книжки, цяцьки… На все потрібні були кошти. Добре, що знайшлися люди добрі, підсобляли, підтримували.
З особливою теплотою і вдячністю Ольга Фенюк згадує й нашу газету «Вісник+К», котра розповіла на своїх сторінках про їхню сім’ю. Дружно відгукнулося багато читачів. Вони присилали речі, гроші, допомагали морально і матеріально.
– Мені Господь подавав руку помочі через людей, – каже щаслива мати молодого. – І в найтрудніші хвилини рятувала велика віра в Бога.
– І все ж чи варто було робити отаку велику сьогодні дефіляду? – обережно запитую, щоб не образити.
– А я не потратила жодної гривні, – пояснює пані Ольга. – Сашко заробив у Польщі гроші. Звичайно, докупи складалися зі сватами. Так захотіли молодята, то чому я маю перечити? І назбиралося до двох сотень людей…
Вдумайтеся, люди добрі, багато є таких молодих, котрі самі собі роблять весілля за свої кошти?
Нам же залишається лишень порадіти за молодожонів, новоспечену сім’ю. Любові їм та добра. Гірко!
І насамкінець: подивіться на фотографію маленьких Фенюків сімнадцятилітньої давності – десь трошки розгублених, задуманих перед невідомим своїм майбутнім – та на весільне фото щойно обвінчаних молодят у колі тісної своєї родини. Всім вам хай Бог допоможе знайти пару і життя дарує довге та щасливе!
Євген ХОТИМЧУК, Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!