Волинь

Загадкова смерть колишнього рибінспектора Підопригори

21 жовтня 2017, 10:33

2

2

Майже цілий рік сестра та діти Анатолія Підопригори жили у суцільному жахітті. Чоловік, якого у Маневичах знали і поважали як надзвичайно принципову і чесну людину, 30 жовтня минулого року пішов у ліс на полювання  і… зник. Його шукали рідні, друзі, поліція – марно. Тіло виявили грибники лише у вересні цього року. Анатолія Миколайовича поховали, але питання про його загадкову смерть у всіх, хто його знав, залишилися.

Мав багато недругів, тому могли і вбити…

Дві дочки та син Анатолія Миколайовича досі не можуть оговтатися від втрати тата. Адже він один був їхньою надійною підтримкою й опорою, бо мама померла ще 11 років тому. 12 вересня у широкому колі рідних і друзів відсвяткували 60-річчя тата і тітки Лариси (вони близнюки). Син Ігор живий-здоровий повернувся з АТО, де служив за мобілізацією у 92-й бригаді. Тільки б жити, дітям і внукам радіти… Та 30 жовтня чоловік пішов на полювання і зник.

– Я зайшов числа 31-го до нього в хату – батька немає. Зрозумів, що на охоті, бо і ружжа не було, – відтворює у пам’яті події тих днів син Ігор. – Мобільний був поза зоною доступу. Але не переживав, бо у лісі є такі низини, де зв’язок «не тягне». А от коли і 1 листопада він не об’явився – стали бити на сполох.  

– Ми, близнята, дуже відчуваємо один одного навіть на далекій відстані, – не може досі оговтатися під пережитого сестра покійного Лариса, яка проживає у Києві. – Пам’ятаю, як уночі із 30-го на 31-е прокинулася ні з того ні з сього в дві години і до ранку не могла заснути. Щось так мучило… А потім подзвонили, що Толя пропав. Я зразу подумала, що його вбили. Коли ще рибінспектором працював, директором рибгоспу, мав багато конфліктів, йому часто погрожували. Нас батько вчив ніколи не йти проти совісті. І Толя був такий надто чесний. Давно вже не працював на посадах, а люди пам’ятали, як він не давав їм порушувати закон… Навіть незадовго до його зникнення у нього собаку отруїли…     

«Принциповий, непідкупний, усе життя ходив у кирзових чоботях», – так охарактеризував рибінспектора Підопригору його колишній начальник Борис Максимюк. Судячи з того, що почула про чоловіка, він багатьом свого часу, як то кажуть, залив сала під шкіру. Тільки один випадок, про який розповіли рідні: Анатолій Миколайович із дитинства дружив з одним чоловіком, разом ходили у школу, служили в армії, і раптом вони перестали спілкуватися. Виявилося, що рибінспектор Підопригора оштрафував свого друга, коли впіймав з незаконним уловом…

Тому підозрювати найгірше у рідних підстави були.

Ходили за поміччю до ворожок

– Як тільки дізналася, що Толя пропав, – усе кинула і подалась у Маневичі, – з болем каже сестра. – Прийшли за допомогою у поліцію, думали, що коли у людини є при собі мобільний, то знайти її не так важко. Так поки вони зробили запит на «Київстар»… Поки звідти прийшла відповідь… Минуло більше місяця! Як так? Кажуть, закон такий. Та що це за закон, що не може допомогти знайти людину? А якщо йому просто допомога була потрібна? Якщо він ще живий був?

Анатолія Підопригору шукали його друзі, які добре знали місця, де він зазвичай полював, допомагали і сторонні люди. Син Ігор каже, що групи налічували до 25 осіб. Приблизно через місяць вдалося знайти мотоцикл, а людини біля нього не було… У поліції розводили руками.

– Ми до ворожок ходили. У трьох були, одна з них – ваша колега у Володимирці Галина Тєтєнєва. Всі сказали одне й те саме: тата у живих немає. До його смерті причетна людина, яка працювала у правоохоронних органах, сказали, на яку букву ім’я починається, зріст і вагу тіла… Тільки-от ніхто з них не бачив, де батько знаходиться…

– Це був найтяжчий рік мого життя. Мені Толя часто снився: то живим, то мертвим… Ходила у церкву і тільки про одне просила Господа – щоб допоміг знайти брата.

Тіло знайшли у день народження

Господь почув молитви Лариси Миколаївни на їхній з Анатолієм спільний день народження – 12 вересня. Його знайшли у лісі неподалік від Черевахи місцеві жителі, які пішли по гриби. Це за декілька кілометрів від його хати у Маневичах. Раніше за поліцію на місце примчав син Ігор. Про те, що побачив, спокійно не те що говорити – слухати не можна. На дереві висів підвішений козлик, від якого залишилися шмат хребта і лапа, а під ним лежав чоловік, неподалік валялася рушниця.

– Я зразу опізнав батька по формі черепа, зубах, залишках одягу… Все скидалося на те, що він лупив впольованого козлика, схопило серце, впав і помер. Можливо, ми би і прийняли цю версію, тим більше, що у нього серце барахлило, але є питання. Щоб лупити козлика, має бути ніж. Тенчик (шнурок) з карабінчиком до нього були, а самого ножа не було. Не знайшли і мобільний телефон. Тоді була сира погода, а батько мав звичку замотувати мобільник у целофан і класти у внутрішній карман. Якийсь звір посунути ці речі не міг. А людина швидше б узяла з трупа зброю, ніж ножа. Тому не покидає відчуття, що тіло тата положили туди вже після смерті. Тим більше, що те місце ми прочісували після його зникнення. Та й телефон його зафіксували в зоні дії зовсім не тієї вишки, де знайшли останки…

Оті, здавалося б, незначні деталі не дають спокою ні рідним, ні друзям Анатолія Підопригори: чи своєю смертю помер чоловік?

Сподіваємося, що на ці питання дадуть відповідь у поліції.  

Наталка СЛЮСАР, Волинська область

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!