Цими днями вийшла у світ моя нова книжка: «Слово гаряче та щире». У ній зібрано все те, що написав за останніх двадцять років і опублікував у «Віснику+К».
Я дуже довго вагався, роздумував, перш ніж прийняти рішення про підготовку до друку цієї книжки. Ідея зібрати докупи все написане й опубліковане в газеті «Вісник+К» визріла давно, проте мучили сумніви: а чи варто це робити, що воно дасть для душі і серця пересічного читача, чи цікаві комусь мої роздуми, публіцистичні статті з приводу певних політичних подій? Звичайно, навряд чи відразу про це дізнаюся, та й питання вельми дискусійне: одним мої опуси сподобаються, іншим – ні. Але, враховуючи жваві відгуки, сотні дзвінків на мої статті у «Віснику», сподіваюся, що й книга не пройде поза увагою. Дуже хотілося б у це вірити.
Коли були позаду всі додрукарські приготування і в моїх руках опинився перший відбиток «новоспеченої» книжки, з інтересом гортав сторінки, уважно перечитував окремі публікації. Можливо, сьогодні написав би по-іншому, але, мабуть, у тому й увесь цимус цього збірника журналістських творів. Тому що вони відображають моє ставлення до тих чи інших подій у той момент, а я, очевидно, викладав на папері й позицію великої частини читачів, жителів України. Бо з упевненістю можу сказати, що завжди був на боці простих людей, захищав і підтримував їх. Скільки вистачить сил і здоров’я, так робитиму завжди. Інакше себе й не мислю. Я завше на боці правди. І думки, емоції, слова усіх матеріалів пройшли крізь мої душу і серце, бо тут нема фальші. Я свої статті вистраждав.
Однак, проаналізувавши публікації, мушу визнати: мої думки не істина в останній інстанції, вони часто дискусійні, бувають і суперечливі. Як і всяка людина, я іноді помилявся. Я не проповідував ніяких догм. Якоюсь мірою у публіцистичних роздумах, статтях відображено історію нашої країни, політичні катаклізми, стрімкі злети і падіння вождів. Узяти того ж Ющенка. Як усі захоплювалися ним, як горланили самозречено, піднесено це прізвище, носились, як з писаною торбою! А що з того вийшло? Пшик. Це ж йому і його оточенню треба «дякувати», що так безславно угробили Помаранчеву революцію. Нікчеми... Мені ще й досі болить. Не сумніваюся, що всім вам – також. І це яскраво відображено у моїх матеріалах, а відтак – у цій книжці.
Досі мороз іде по шкірі, коли згадую, як ховали наших хлопців із Небесної сотні, мені досі болять сльози і горе матерів, котрі їх оплакували. І понині не можу забути, як проводили в останню путь наших героїв, котрі поклали свої голови на проклятій путінській війні. Хто, скажіть, хто поверне тисячі кращих синів України, хто відповість за безглузду бійню?
На кожну болючу, гостру подію я відгукувався словом гарячим і щирим. Буду дуже радий, як почую від читачів думку з приводу виходу у світ цієї книги, і вдячний за різні відгуки.
Євген ХОТИМЧУК,
шеф-редактор газети «Вісник+К»,
Заслужений журналіст України
P. S. Усі, хто бажає купити книжку «Слово гаряче та щире», можуть її замовити накладним платежем у редакції газети «Вісник+К». Десятого листопада о 16-й годині відбудеться презентація видання в обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки в Луцьку. Запрошуємо бажаючих узяти в ній участь.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!