Як волинянин Василь Швець лікував Юзефа Пілсудського

Як волинянин Василь Швець лікував Юзефа Пілсудського

Волинь

Про неспокійні 20-і роки минулого століття йдеться в історико-краєзнавчій книзі Романа Миткалика з Прилісного Маневицького району «Моє село, мої односельчани…». У нарисі розповідається про перебування маршала Польської держави Юзефа Пілсудського на Волині. Адже саме сюди прибували колишні легіонери Пілсудського та віддані йому офіцери, котрим держава віддячувала земельними наділами і маєтками та дозволила тут поселятися.

Усе польське майно вивантажувалося на платформи станції Маневичі з військових ешелонів або слідувало від самого кордону на найманих підводах. Навіть сам Юзеф Пілсудський відмовився від послуг залізниці, а добирався разом зі своїми вірними вояками гужовим транспортом. Він хотів на власні очі побачити, як влаштовуються тут переселенці, та відновити зв’язки з поляками-старожилами. У місцевих жителів збереглись окремі спогади, пов’язані з проїздом Пілсудського через наші терени. Про них і пише Роман Миткалик у своєму нарисі.

«До перевізника Радіона Ружицького (він жив у селі Галузія і мав пару міцних коней) підійшов чоловік у цивільному, біля якого стояли військові чини, і замовив його підводу. То був Юзеф Пілсудський. Він постійно кашляв, відтак наказав зупинитися біля крайньої хати Маневичів, що притулилася майже біля самої річечки Маневки. То було обійстя старого Василя Швеця.

На щастя, в хаті старого Швеця була велика сільська піч, яку до почервоніння напалив щедрий господар, хоч сам і не відав, хто на ній буде вигріватися. Грівся Пілсудський на печі, на ячмінній соломі, застеленій домотканою рядниною. Цілу ніч, обливаючись потом, він попивав із дерев’яного половника калиновий узвар, який приготувала для нього господиня – баба Мотруна. За її щирість і «курс лікування» гість підніс їй пуховий шарф, у який до цього моменту кутав своє хворе горло:

– Бардзо дзенькує, добра кобєто! Тепер шарф мені не потрібний…

А за спалені в печі дрова Пілсудський наказав своїм підлеглим дати дідові Василеві взамін ликових постолів офіцерські чоботи «на рипах». Вони до самої смерті зберігались у домашній скрині його молодшого брата Кіндрата».

Ось уже понад десять років з Костюхнівки, що в Маневицькому районі, де розміщувався штаб бригади Пілсудського і де є відновлене кладовище його легіонерів, на початку листопада стартує харцерська естафета. Запалений тут вогонь вони везуть через усю Волинь до Варшави. Й у День незалежності Польщі – 11 листопада – під час урочистої церемонії запалюють його на могилі Невідомого солдата.

Підготував Василь ФЕДЧУК 

Схожі новини

Коментарів: 2

  • Wagonwheel
    13 листопада, 18:52 - Відповісти
    0
    Байки. Почитайте як приїзджав сюди на один день(до Луцька) Пілсудський -на хроніках якраз стаття вийшла. Сумніваюсь, що він за підводами пішки йшов. А заселяли сюди мазурів, після проходження військової служби - осадників, для полонізації регіону. Костюхнівка - це зовсім інша історія (мені точно самому не відомо - де був безпосередньо Пілсудський) під час подій під Костюхнівкою, ну але вигріватися в липні 1916 року, на печі в селянській хаті - дуже сумніваюсь правдивості написаному
  • Олег
    13 листопада, 21:21 - Відповісти
    0
    Ваша правда, це нісенітниця і марення тих, хто прагне будь-якою ціною вилизати дупу полякам, які насадили після війни на наших землях цілу купу осадників. І Пілсудський на місці боїв першого та другого легіонів ніколи не був, проїздив лише Луцьк та Ковель разом з австріяками. До того часу після Брусиловського прориву з обох легіонів лишилось кілька десятків недобитків та кілька сотень могил.

© «Вісник»

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на www.visnyk.lutsk.ua

Хочете отримувати цікаві пропозиції на свою пошту?
Вкажіть свій емейл.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!