Щаслива сім’я ДОВЖИКІВ у зборі, вони не відають, що їх чекає сме
Волинь

Убив цілу сім’ю за декілька десятків тисяч доларів

15 листопада 2017, 16:06
0
1
Сподобалось?
1

Десять років тому було винесено вирок у найбільш резонансній кримінальній справі на Волині – вбивстві родини Довжиків із Камінь-Каширського району. На лаві підсудних сидів їхній кум Володимир Мисковець. Йому присудили довічне ув’язнення. Але у багатьох, хто знав Довжиків і Мисковця, знайомий з матеріалами справи, залишилися питання: чи дійсно він один зміг усе це зробити?

Довжиків не шукали, бо думали, що втекли

Майже два роки, у 2006-2007-му, вся Волинь гуділа про справу Довжиків. Подумати тільки, з тихого поліського села Пнівне Камінь-Каширського району в один вечір зникла ціла сім’я! Це сталося буквально напередодні Нового 2006 року. Ще 27 грудня сусіди бачили на обійсті господаря Степана Довжика, його дружину Ганну, найменшого сина-десятикласника Андрія, а вже 28-го нікого не було, тільки скавуліла голодна собака й у хліві ревла худоба. Сусіди, родичі викликали правоохоронців, ті ж навіть справи ніякої порушувати не хотіли: мовляв, нічого не зникло, слідів боротьби немає. Припускали, що Довжики могли втекти за кордон, навіть подали оголошення в Інтерпол про розшук, адже Степан мав проблеми із законом. Довжик працював начальником Камінь-Каширського МРЕВ, потім –заступником начальника ВДАІ Хмельницької області. У той час «гриміла» справа «волинського автоклондайку» про незаконне розмитнення автомобілів. Одним з її фігурантів був Степан Довжик. Попри це, рідні не вірили у його втечу, тим більше, що середній син, Роман, був в Україні – на момент зникнення сім’ї він перебував у Харкові, де навчався в юракадемії. Йому нічого не було відомо про долю батьків і братів, він раз у раз писав заяви до правоохоронних органів. Родичі ходили по ворожках, і відповідь буда одна: серед живих їх уже немає.

Не пожалів навіть свого похресника

Те, що відбувалося далі, і в страшному сні нікому не могло привидітися.  30 травня 2006 року поблизу сусіднього із Пнівним села Волиця пес розрив землю, а його господар побачив труп чоловіка з вогнепальними пораненнями. Це був Степан Довжик. Не минуло й місяця, як 20 червня в урочищі Грива Камінь-Каширського району єгер викопав тіло 15-річного Андрія. Це приблизно за 25 кілометрів від місця захоронення батька хлопця. На той час у правоохоронців уже був підозрюваний у скоєнні страшного злочину – це друг і кум Степана Володимир Мисковець. Уже 6 липня  він показав правоохоронцям тіло старшого сина Ігоря, захоронене у лісі під Ківерцями, і могилу дружини Ганни неподалік села Сваловичі Любешівського району. Також убивця вказав на місце, де сховав зброю – два пістолети марок ТТ і «Вальтер».

Картина злочину, яку слідство представило у суді, виглядала так: Володимир Мисковець позичив у кума Степана Довжика значну суму грошей у доларах. Коли прийшов час віддавати борги, він сказав: «Проблем немає, гроші в Ханти-Мансійську, треба забрати». За боргом батько послав старшого сина Ігоря. Востаннє рідні розмовляли з ним 18 грудня. Як з’ясувалося потім, убивця обманом завіз хлопця у ліс під Ківерці, застрелив і закопав. Потім декілька днів неподалік від Пнівного вистежував свого кума Степана. Коли той їхав увечері 27 грудня автомобілем, зупинив. Подивований чоловік вийшов з машини і впав, підкошений кулею друга. Тут вискочив Андрій, хрещеник Мисковця: «Дядьку, що ви робите?» «Дядько» не пошкодував і дитини. Аби остаточно відвести від себе підозру, їде на машині до Ганни, каже, що чоловік із сином чекають її на кордоні з Білоруссю. Жінка без вагань поїхала зі своїм убивцею. Вночі Мисковець закопує тіла своїх жертв у різних місцях, ховає пістолети, вранці залишає автівку на стоянці у Ковелі, а вже за декілька днів їде до Росії, громадянином якої був.

З такою версією слідство, знайшовши зброю, маючи власноруч написане зізнання злочинця, іде у суд. І там Мисковець починає говорити про те, що вбивав не він, були приїжджі бандити…

У суді відмовлявся від своїх свідчень

І досі у багатьох, хто ходив на судові засідання, є сумніви: а чи дійсно засудили вбивцю, чи один Мисковець розправився із сім’єю свого друга? 

Вбивця Володимир МИСКОВЕЦЬ на суді

Ми мали нагоду поставити ці запитання Андрієві Гілю – колишньому прокурору Волинської області, який підтримував тоді державне обвинувачення у суді. Він розповів, що слідство розглядало різні версії. Одна з них – про причетність Мисковця, який мав великий борг перед убитим – у розмірі декількох десятків тисяч доларів, на що вказав Роман Довжик.

– З’ясувалося, що останнім, хто бачив Довжиків, був Володимир Мисковець, – пригадує деталі Андрій Іванович. – Тому в Росію поїхали наші оперативники, які переконали його приїхати в Україну і допомогти слідству. Він приїхав добровільно. Якби цього не зробив, були би проблеми з видачею. Мисковця привезли у червні, на той момент тіло Степана було вже знайдено. Під час допитів він зізнався у вбивстві, показав, де закопані інші члени родини та зброя. Її він раніше купив у Росії й автобусом через Білорусь привіз на Волинь.  

Андрій Гіль пригадав, що у суді довелося добряче попрацювати, аби довести вину Мисковця.   

– Захист тоді притримувався версії, що сім’ю Довжиків убили правоохоронці, причетні до незаконної легалізації автомобілів. Мисковець заявив, що, коли прокинувся у квартирі, яку знімав у Луцьку з Ігорем Довжиком, побачив людей у камуфляжах і масках зі зброєю. З їхньої поведінки він зрозумів, що це правоохоронці. Ігор поїхав з ними… Ця версія довго не сходила з теми судового слідства. Я тоді заявив клопотання, щоб суд  дав доручення карному розшуку опитати всіх таксистів Луцька. Адже на досудовому слідстві Мисковець говорив, що до місця вбивства він з Ігорем їхали вночі на таксі. Розумів, що часу минуло багато, але не кожен день двоє чоловіків о четвертій ночі просять завезти з Луцька на околицю Ківерців. І таки знайшли таксиста, який згадав про це. В суді він засвідчив, що віз двох чоловіків – старшого і молодшого. Ми встановили також, що, перебуваючи в Україні, злочинець користувався російським оператором зв’язку. Тому-то Довжики не заявляли про зникнення Ігоря. Під час дзвінків Степана Мисковець робив вигляд, що вони у Росії, а Ігор десь поруч, але підійти не може.

Ще одним вагомим аргументом на користь того, що вбивця – Мисковець, було відтворення подій під час досудового слідства.

– Добре, що слідчий був досвідчений і все записувалося на камеру, – розповідає екс-прокурор. – Коли приїхали на місце, де захована зброя, оперативник запитав: «Що у пакетах?». Мисковець чітко відповів: «Два пістолети і патрон у патроннику». «А чому патрон у патроннику?» – «Я ж мав вернутися по зброю і на випадок, що хтось побачить, як я її діставатиму, зміг би відразу знищити свідка», – була його відповідь. Скажіть, хто, крім убивці, міг знати, що патрон у патроннику? На підставі цих доказів версія з причетністю правоохоронців була відкинута. Крім того, була проведена хронометрична експертиза: враховуючи стан здоров’я Мисковця, погоду тієї ночі (а була плюсова температура), доведено, що він міг сам убити трьох людей і закопати їхні тіла на віддалі.

Суд тривав вісім місяців. Володимира Мисковця засуджено до довічного ув’язнення. Він відбув уже 10 років покарання. Ще через десять зможе клопотати про зміну вироку. А цілої родини немає серед живих.

Наталка СЛЮСАР, Волинська область 


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися