Як невинну людину від тюрми врятував… прокурор
Волинь

Як невинну людину від тюрми врятував… прокурор

1 грудня 2017, 06:05
1
0
Сподобалось?
0

1 грудня професійне свято відзначають працівники прокуратури. Сьогодні ми хочемо розповісти про волинського слідчого Сергія Фесика, професійне чуття і скрупульозність якого врятували людину від тюрми. 

У брата алібі не було

Осіннього ранку 2007 року чергова опергрупа Луцького міськвідділу міліції була піднята по тривозі. Виїзд був особливий – у власному будинку вбито колишнього міліціонера, підполковника Тетяну Мельник. Її тіло знайшли біля самісіньких вхідних дверей. Від нього тягнулася бензинова доріжка. 

– Справа була на особливому контролі, – пригадує тодішній прокурор області Андрій Гіль. – Вдалося одразу з’ясувати, що жінка постійно конфлі­ктувала з братом за батьківську спадщину. Половину будинку батьки відписали доньці, а сину, який тулився із сім’єю в кімнатці гуртожитку у Львові, нічого не дісталося. Брат також служив у міліції, був у званні майора. Коли приїжджав до Луцька, то погрожував сестрі. Він добивався, щоб вона переписала батьківську спадщину на його дітей, адже своїх у неї не було. Це чули сусіди.

Луцькі оперативники відразу ж поїхали до Львова. Дружина і діти майора підтвердили, що він сварився із сестрою за будинок. На момент вбивства Тетяни у чоловіка алібі не було – мав вихідний і, за його словами, збирав у лісі гриби. Чергова по гуртожитку розповіла, що коли він повернувся, то одразу пішов прати одяг. До того ж, нігті виглядали ретельно підрізаними. Усе це давало підстави підозрювати, що досвідчений міліціонер ліквідовував сліди злочину. Звісно ж, брата Тетяни привезли до Луцька, і він став першим підозрюваним.

– Від прокуратури справу вів слідчий з особливо важливих справ, нині уже покійний Сергій Фесик, – пригадує Андрій Гіль. – Він викликав спеціаліста з детектора брехні. І от вона мені телефонує та радісно повідомляє: «Підозрюваний зізнався і підписав явку з повинною». Я вже готуюсь рапортувати, які ми молодці, вбивство підполковника міліції розкрили за день, аж тут Сергій Фесик заявляє: «Це не він вбив, я його відпускаю». Ми всі шоковані! Я йому прямо сказав: «Ти, звісно, як слідчий маєш на це право. Але розумієш, що це майор міліції: сьогодні ти його відпустиш, а завтра він втече. І де ми його шукатимемо?» А він мені: «Якщо так станеться, то напишу рапорт на звільнення. Але я переконаний – брат сестру не вбивав».

Прийшов ремонтувати кран – і задушив

А невдовзі правоохоронці спіймали справжнього вбивцю. Ним виявився жеківський сантехнік. У Тетяни Мельник у ванні поламався кран. Вона зателефонувала у ЖЕК і викликала спеціаліста. Прийшов чоловік, усе відремонтував, а далі став домагатися ефектної жінки. Та опиралася. Сантехнік у гніві її й задушив. Зрозумівши, що накоїв, намагався приховати сліди злочину. Знайшов пластмасову каністру і пішов на заправку. Там слізно почав просити налити у посудину бензину, бо, мовляв, не дотягнув своїм «Москвичем» до заправки, а в машині дітки сидять і мерзнуть.

Добувши пального, вбивця повернувся на місце злочину. Забрав Тетянині золоті речі, а тіло підтягнув до вхідних дверей. Чоловік пролив бензинову доріжку і чиркнув сірником. Тільки от, видно, у школі погано вчився: коли відчиняв двері, вогонь пішов не на труп, а на нього самого. Отримавши важкі опіки обличчя, вбивця декілька днів переховувався у своєї бабусі в Горохів­ському районі. Її примочки з кислого молока і сметани не допомогли, тож він змушений був звернутися у Горохів до лікарів. Ті ж направили його в опіковий центр Луцька. Звідти медики повідомили міліції про чоловіка, який отримав такі травми.

– Як тільки оперативники зайшли у палату, він зізнався у вбивстві, – згадує Андрій Гіль. – Показав, де заховав золото. Працівники заправки його впізнали... Я потім зустрівся з братом Тетяни і запитав: навіщо взяв на себе вбивство рідної сестри? Відповів: його так «приперли» свідченнями дітей, дружини, сусідів про те, як він погрожував сестрі, що нічого іншого, ніж написати явку з повинною, не лишалося. «Як міліціонер розумів, що цього достатньо, аби мене посадили, – сказав він. – А щоб на зоні не гнобили і я мав додаткову пайку, ви­рішив узяти вину на себе». 

Ось так професійне чуття прокурора Сергія Фесика врятувало від тюрми невинного чоловіка. Справжньому вбивці дали 15 років в’язниці.

Наталка СЛЮСАР, Волинська область 


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Коментарі

  • Лучанка
    Лучанка

    Нехай розкажуть.скількох невинних посадили.скільки взяток взяли.скільком статтю домалювали.Теж досягнення.

    2 грудня 2017, 01:05
    Відповісти

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися