Волинь

У 94 роки сама викопала картоплю на своєму городі

13 грудня 2017, 18:17
0
0
Сподобалось?
0

Біленька хатина Марфи Панасівни Шульгачик у селі Грабовому Старовижівського району по вікна вгрузла в землю. Вузенькою стежечкою прямую до бабусиного двору. На порозі з’являється господиня, якій 94 роки.

Марфа Панасівна за своє довге життя замужем ніколи не була. Не тому, що хлопців достойних не траплялося, а, як каже, не хотіла батька самого лишати. Тепер же зиму життя одиноко зустрічає. 

– Та по сусідству живуть родичі: вони мене обстірують, води принесуть з колодязя, молока дадуть, – з вдячністю згадала бабуся про своїх помічників.

А далі її думки полинули у часи дитинства і юності. Як жили на хуторі, як німці палили Грабове, а вона із сестрами втекла у ліс. Як повернулися до своєї хати, а їх «руські воєнні» не пустили, і мусив батько з дочками жити в лісі. Худобу прив’язували до воза, щоб далеко не йшла, спали на ньому ж. Варили бульбу, що взяли із собою. Сім’ю тоді, можна сказати, корова врятувала, яку берегли, як зіницю ока. Після війни з хутора хатину перевезли у село.

– Бувало, незнайомі люди приходили вночі і просили їсти. Ми їм завжди давали, що мали, і ніколи не питали, хто вони і звідки, бо боялися, щоб не забили. А коли їх впосля половили, то все допитувалися, хто їм давав їсти. Вони не сказали нашу хвамілію, а назвали тих, хто не давав їм харчів. То тиї люде і пострадали, а ми зосталися живі, – згадує баба Марфа.

Все життя вона працювала у колгоспі ланковою. За хорошу роботу жінку нагороджували орденами і медалями, навіть дарували сукню, годинник. Без роботи вона й сьогодні, у свої 94 роки, не може сидіти. Ще сама посадила і зібрала бульбу на 20 сотках городу! Тримає трьох курок і півня, бо решту за ніч щось видушило. І лише декілька років тому, коли 90 літ виповнилося, здала свою годувальницю – корову.

– Страшно, людойки, дивитись, що все отак у селі позаростало. Нема кому тепер робити. Школу закрили. Мало молоді. А тут же землі родючі: родять буряки, льон, картопля…

Рік тому у бабусі погіршився слух. Зате як бачить! У свої літа без окулярів газети і журнали читає!

– Я грамотная, – з гордістю каже. – Аж п’ять класов польської школи кінчила!

…Дихає теплом невеличка грубка, яка одночасно гріє кімнатку і кухню. На плиті в банячку вариться нехитра сіль­ська їжа, запах якої аж лоскоче в носі – такої страви ви не скуштуєте у жодному ресторані. Це – запах села, смак дитинства і щемливих спогадів. Прощаючись, я побажала старенькій дожити до ста років при здоров’ї.

Галина ОЛІФЕРЧУК, Волинська область

Фото автора

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися