У православній церкві кожен день календарного року присвячений спогаду про ту чи іншу подію з життя Господа Ісуса Христа та Матері Божої. Також у певні дні ми вшановуємо пам’ять святих та прославляємо чудотворні ікони. Та є празники, які в церковній традиції прийнято виділяти особливо. Їх називають великими дванадесятими. Чому так? Про це – розмова з викладачем Волинської православної богословської академії, священиком Андрієм Хромяком.
Традиція ведеться з XIX століття
Виокремлення дванадцяти найбільших з усіх річних свят характерне лише для православної традиції. Уже з перших століть святі отці підкреслювали значення лише кількох свят, що стосувалися земного життя Ісуса Христа.
– На початку V століття святий Єпіфаній Кіпрський згадує їх чотири: Різдво Христове, Богоявлення, Воскресіння і Вознесіння. Трішки пізніше мова вже йде про п’ять, зокрема, про Зішестя Святого Духа. А Іоан Златоуст описує їх сім, – каже священик.
І додає, що сам термін «дванадесяті свята» стали вживати нещодавно – лише з XIX століття. Відтоді й закріпився у церковній традиції.
– Заслуга у цьому протоієрея Григорія Дебольського. Він в одній зі своїх праць зробив поділ церковних свят на великі, середні та малі, а серед перших визначив дванадесяті та недванадесяті й окремо Великдень – свято над усіма святами.
Церковний рік починається… з вересня
Цікаво, що церковний рік починається не 1 січня, як світський, а у вересні – 14 числа. І першим дванадесятим святом є день народження Діви Марії, бо Вона дала життя Спасителеві. Від цієї події далі йдуть інші, що стали найголовнішими у нашому християнському житті.
Отож, окрім Пасхи, є дванадцять найбільших свят. Це Різдво Пресвятої Богородиці (21 вересня), Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня), Введення у храм Пресвятої Богородиці (4 грудня), Різдво Христове (7 січня), Хрещення Господнє (19 січня), Стрітення Господнє (15 лютого), Благовіщення Пресвятої Богородиці (7 квітня), Вхід Господній до Єрусалиму (неділя перед Пасхою), Вознесіння Господнє (40-й день після Пасхи – завжди у четвер), День Святої Трійці (50-й день після Пасхи – завжди у неділю), Преображення Господнє або Спас (19 серпня) та Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня).
– Є у церковному календарі великі недванадесяті свята. У ці дні богослужіння звершуються так само урочисто, а храми збирають безліч віруючих. Хоча «за рангом» вони поступаються раніше згаданим, – пояснює священик. – Серед них найбільш шановані такі: Обрізання Господнє та Василія Великого (14 січня), Різдво Іоана Предтечі (7 липня), Святих першоверховних апостолів Петра та Павла (12 липня), Усікновення чесної глави Іоана Предтечі (11 вересня) та Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня).
– Яке місце серед цих свят належить Різдву?
– Різдво Христове – це час радості. З народженням Христа починається нова сторінка життя людства. Пам’ятаймо, що Він не прийшов як цар, бо народився не в розкішних палатах, а в яслах. Уподібнився ж до раба, принизив себе, щоб возвеличити людину, і в ній – образ Божий. Різдво дає нам надію на Господнє милосердя і прощення гріхів. Цей день, як й інші великі свята, треба вшановувати молитвою у церкві разом з громадою. Якщо комусь з вагомих причин не виходить бути у храмі, перехрестіться вдома й подякуйте Богові за прожитий день.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!