Очі лікують у монастирі – чудотворна ікона та лікаріЗимненська чудотворна ікона

Очі лікують у монастирі – чудотворна ікона та лікарі

Волинь

На території Зимненської обителі працює доброчинний офтальмологічний кабінет

Святогорський Зимненський Успенський жіночий монастир біля Володимира-Волинського відомий далеко за межами Волині. Обитель ще у 1001 році заклав київський князь Володимир. І подарував Чудотворну ікону Богородиці, яка зцілила його від сліпоти. До образу дотепер прикладаються немічні, особливо ті, хто має проблеми із зором. А ще хворі мають змогу у монастирі отримати допомогу і від лікаря – вже понад п’ятнадцять років на території Зимненського монастиря працює офтальмологічний кабінет. 

Образ таємно переховували монахині

У монастирі тисячу років моляться до Зимненської чудотворної ікони. Ще у XVII столітті образ прикрасили діамантами та іншим коштовним камінням (лише перлів було 19 ниток). У Першу світову війну монастир було ліквідовано. Монахині, забравши Зимненську ікону, подалися у Житомир, де таємно переховували її багато десятиліть. Коли 1966 року залишилася лише стариця-черниця Іуліанія, вона попросила настоятельку Корецького жіночого монастиря взяти образ, за яким полювала радянська влада, до себе на збереження. Так він таємно потрапив до Корця.

З приходом незалежності України нове життя у зруйновану Зимненську обитель вдихнули монахиня Стефана, яка стала настоятелькою, та інокиня Галина. У Зимне вони прибули з Корецького монастиря влітку 1991 року. А вже 23 вересня 1995-го під час урочистого святкування 500-літнього ювілею Свято-Успенського храму хресним ходом чудотворна ікона Богородиці повернулася з Корця назад у Зимненський монастир.

Чацький осквернив Богородицю – й осліп

Див, що являла Пресвята Богородиця через свій чудотворний образ, надзвичайно багато. Молитва перед Зимненською іконою ставить на ноги прикутих до ліжка, дарує щастя батьківства безплідним парам і душевний спокій (навіть пацієнтам психлікарень), повертає невірних чоловіків у сім’ю, позбавляє від головного болю і навіть від пухлин.

Та найбільше зцілюються від сліпоти. Найперше прозріння, за переказами, сталося понад тисячу років тому у київ­ського князя Володимира. Незадовго до свого хрещення він осліп. А прозрів під час звершення таїнства в купелі міста Херсонес – перше, що побачив, сильне і незвичайне світло від цієї ікони. Пізніше чудотворний образ Божої Матері Володимир передав у Зимненську обитель.

За переказами, диво сталося і з волинським старостою, ревним католиком Михайлом Чацьким, який 1724 року придбав Зимне. Глумлячись над образом, він зняв коштовну ризу та прикраси і вигукнув: «Що, не змогла ти врятувати свій православний монастир?» І цієї ж миті осліп, а через три роки помер. Кара настигала весь рід Чацьких – нащадки чоловічої статі за три роки до смерті втрачали зір.

Незрячі прикладають миро – і одужують

– Подібні історії відомі і в наші часи, – розповідає монахиня Павла, яка є багатолітнім екскурсоводом по Зимненській обителі. – Коли наш образ був у місті Вільнянськ біля Запоріжжя, одна жіночка голосно обурювалася: «Батюшки возять ікони, щоб гроші збирати!» Прийшла вона додому, лягла спати, а прокинулася сліпою. Цілий тиждень бігала по лікарях, а ті причини не знаходили. Зі сльозами прийшла у храм, а батюшка їй каже: «Що хотіла, те і маєш. Молися, щоб Мати Божа змилостивилася над тобою». Як склалася доля цієї жінки, невідомо. А хто з вірою молиться, навпаки, отримує зцілення. Наприклад, прозріла місцева жителька із Зимного. А одна монахиня, яка мала проблеми з зором, просила біля ікони: «Матінко Божа, допоможи, щоб я носа від книжки далі відтягнула». Букви зробилися великими та виразними – черниця почала добре бачити.

У монастир приходять подячні листи з Волині, Рівненщини, Львівщини, Прикарпаття, Хмельниччини, Донбасу, Закарпаття, сусідньої Білорусі. Люди розповідають, що прикладають до хворих очей єлей з монастиря і маленьку іконку Зимненської Божої Матері. Жінка із Жвирки Сокаль­ського району Львівщини написала, що зцілився від хвороби очей її син, інвалід ІІІ групи по зору, і одружився, про що родина навіть не мріяла. Жінка з Івано-Франківська розповідала про диво, яке сталося з її татом. Він осліп на ліве око (вказано ім’я та прізвище): «Тато, почувши, що у Зимненському монастирі оздоровлюються біля ікони, отримав велику віру в зцілення. Незважаючи на заборони лікарів, ми повезли його до Зимного. Тато побачив спочатку обриси предметів, а потім розп’яття і обличчя Спасителя». Жителька волинського міста Рожище у листі розповідає, що її бабуся після невдалої операції на катаракту майже осліпла: «Привезли їй з монастиря іконку та оливу. Через тиждень знайшовся лікар, який зробив операцію, і бабуся стала бачити. Була невіруючою, але після цього дива прийняла причастя і почала вірити в Бога». І таких історій дивовижного зцілення чимало.

Кабінет оснащений сучасною апаратурою

Завдяки тому, що Зимненський монастир має чудотворну ікону, яка зцілила від сліпоти князя Володимира, п’ятнадцять років тому митрополит Володимир (уже покійний)  благословив створити в обителі доброчинний офтальмологічний кабінет. Також у Святогорському Зимненському монастирі проводяться науково-практичні конференції, на які приїздять офтальмологи з усіх куточків України. Відомі лікарі з Києва, Львова, Одеси читають лекції і приймають хворих.

– Кожної суботи та неділі діток оглядає офтальмолог, призначає їм лікування, – розповідає монахиня Павла і показує ка­бінет, який за сприяння настоятельки Стефани оснащено сучасною апаратурою. – Тут обстежують та лікують дітей, які приїздять з Володимира-Волинського, Луцька, Ковеля та інших міст. Лікарі-офтальмологи перевіряють зір, очний тиск, призначають лікування. За рік кабінет приймає близько трьох тисяч пацієнтів.

Перед тим, як потрапити на прийом до лікаря, дітки разом з батьками, бабусями підходять до Зимненської Чудо­творної ікони, прикладаються і щиро просять прозріння та помочі у здоров’ї. Щоб лікар допоміг у лікуванні, а Матінка Божа явила Свою безмежну ласку.

Олена ПАВЛЮК, Волинська область

 Передрук заборонено!

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!