Волинський священик уже майже сто років тому служив у Почаївській лаврі українською мовою
У Ківерцях мало хто знає про священика-патріота Никанора Абрамовича. Він збудував першу в місті православну церкву, дбав про переклад богослужбових книг рідною мовою та вже у 1921 році у Почаївській лаврі відправляв службу Божу українською!
Збудував храм за три роки
Отець Никанор сам родом із села Мизове Старовижівського району Волині. Закінчив Волинську духовну семінарію у Житомирі та Київську духовну академію, паралельно здобував ще дві освіти! Був високоерудованою та освіченою людиною.
Під час УНР він у Житомирі дбав про відродження українських традицій у православній церкві, за що згодом мало не був розстріляний більшовиками. Він дивом повернувся на Волинь, де й продовжив свою просвітницьку діяльність.
Коли 1921 року в Почаївській лаврі проходив Волинський єпархіальний з’їзд, його головою обрали отця Никанора Абрамовича. І він просто під час з’їзду відправив службу Божу українською мовою! Це була знаменна подія. Та почаївські ченці підняли галас у церкві, про що збереглися письмові свідчення очевидців. Вони намагалися зірвати з’їзд, та його члени бунт не підтримали і поставилися до промосковських виступів негативно. І тоді отець Никанор як голова з’їзду прийняв постанову про поступову українізацію богослужінь.
Через кілька літ священика за проукраїнські погляди відправили «на спокуту» у Дерманський монастир. А після відбуття покарання – піднімати православ’я у містечко Ківерці, де на початку 30-х років ХХ століття не було жодної церкви, лише польський костел… Тут, фактично на порожньому місці, священик мав починати свою душпастирську діяльність. І за три роки йому вдалося збудувати церкву Святого Миколая.
Став митрополитом в еміграції
Цікаво, що перед приїздом у Ківерці протоієрей Никанор Абрамович одержав запрошення від об’єднання українських парафій у Франції стати… настоятелем церкви у Парижі. Його навіть благословив на від’їзд митрополит Діонісій. Та священик відмовився.
Очоливши тамтешню парафію, отець Никанор не лише дбав про неї, а й паралельно брав участь у роботі Луцької підкомісії перекладу Святого Письма і богослужбових книжок зі старослов’янської на українську. Він робив усе, щоб люди мали можливість звертатися до Бога рідною мовою. Та довго на цій парафії не затримався – перед Другою світовою війною отця Никанора призначили благочинним другого деканату Ковельського повіту. За короткий час він провів повну українізацію церковного життя у своєму благочинні. Але після приходу радянської влади емігрував за кордон. Собор єпископів УАПЦ у Парижі надав йому титул митрополита в діаспорі. Владика Никанор очолював українську автокефальну церкву понад 15 років.
Після закінчення війни священик оселився в німецькому Карлсруе, де прожив до смерті.
Цікаво, що великою людиною став і рідний брат митрополита Никанора Петро. Він був відомим вченим, українським громадським діячем, краєзнавцем, магістром богослов’я. Та через утиски з боку влади Петро Абрамович переїхав до Східної України. І відтоді ниточка його життя обірвалася. Де і коли він помер – невідомо.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!