Щоб залишитися на Поліссі, відмовився від парафії у… Парижі!Митрополит Никанор Абрамович

Щоб залишитися на Поліссі, відмовився від парафії у… Парижі!

Волинь

Волинський священик уже майже сто років тому служив у Почаївській лаврі українською мовою

У Ківерцях мало хто знає про священика-патріота Никанора Абрамовича. Він збудував першу в місті православну церкву, дбав про переклад богослужбових книг рідною мовою та вже у 1921 році у Почаївській лаврі відправляв службу Божу українською!

Збудував храм за три роки

Отець Никанор сам родом із села Мизове Старовижівського району Волині. Закінчив Волинську духовну семінарію у Житомирі та Київську духовну академію, паралельно здобував ще дві освіти! Був високоерудованою та освіченою людиною.

Під час УНР він у Житомирі дбав про відродження українських традицій у православній церкві, за що згодом мало не був розстріляний більшовиками. Він дивом повернувся на Волинь, де й продовжив свою просвітницьку діяльність.

Коли 1921 року в Почаївській лаврі проходив Волинський єпархіальний з’їзд, його головою обрали отця Никанора Абрамовича. І він просто під час з’їзду відправив службу Божу українською мовою! Це була знаменна подія. Та почаївські ченці підняли галас у церкві, про що збереглися письмові свідчення очевидців. Вони намагалися зірвати з’їзд, та його члени бунт не підтримали і поставилися до промосковських виступів негативно. І тоді отець Никанор як голова з’їзду прийняв постанову про поступову українізацію богослужінь.

Через кілька літ священика за проукраїнські погляди відправили «на спокуту» у Дерманський монастир. А після відбуття покарання – піднімати православ’я у містечко Ківерці, де на початку 30-х років ХХ століття не було жодної церкви, лише польський костел… Тут, фактично на порожньому місці, священик мав починати свою душпастирську діяльність. І за три роки йому вдалося збудувати церкву Святого Миколая.

Став митрополитом в еміграції

Цікаво, що перед приїздом у Ківерці протоієрей Никанор Абрамович одержав запрошення від об’єднання українських парафій у Франції стати… настоятелем церкви у Парижі. Його навіть благословив на від’їзд митрополит Діонісій. Та священик відмовився.

Очоливши тамтешню парафію, отець Никанор не лише дбав про неї, а й паралельно брав участь у роботі Луцької підкомісії перекладу Святого Письма і богослужбових книжок зі старослов’янської на українську. Він робив усе, щоб люди мали можливість звертатися до Бога рідною мовою. Та довго на цій парафії не затримався – перед Другою світовою війною отця Никанора призначили благочинним другого деканату Ковельського повіту. За короткий час він провів повну українізацію церковного життя у своєму благочинні. Але після приходу радянської влади емігрував за кордон. Собор єпископів УАПЦ у Парижі надав йому титул митрополита в діаспорі. Владика Никанор очолював українську автокефальну церкву понад 15 років.

Після закінчення війни священик оселився в німецькому Карлсруе, де прожив до смерті.

Цікаво, що великою людиною став і рідний брат митрополита Никанора Петро. Він був відомим вченим, українським громадським діячем, краєзнавцем, магістром богослов’я. Та через утиски з боку влади Петро Абрамович переїхав до Східної України. І відтоді ниточка його життя обірвалася. Де і коли він помер – невідомо.

Наталія КРАВЧУК, Волинська область

Передрук заборонено!

 

 

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

  • вул. Перемоги, 15, м. Луцьк
  • T 0 332 77 48 84, 0 332 77 49 85
  • T Редактор сайту Ірина Бура 066 606 94 80
  • Email:visnyk@visnyk.lutsk.ua

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×