На виставу у Рожище приїжджав письменник СтельмахЗліва направо: Микола ГЕРЕС і Михайло СТЕЛЬМАХ

На виставу у Рожище приїжджав письменник Стельмах

Волинь

Його запросили місцеві музиканти – і перелякали партійне начальство

Микола Герес з Ковеля – музикант, художник, диригент, заслужений працівник культури України, має чимало нагород. Замолоду їздив на гастролі у Болгарію, знайомий з відомими людьми, зокрема з космонавтами Береговим, Поповичем. Та найбільше йому запам’яталася зустріч зі знаменитим письменником Михайлом Стельмахом, якого молодий Микола Герес запросив на виставу у волинський райцентр Рожище.

Знайшли домашній номер телефону

– Переполоху тоді було! – сміється Микола Дмитрович, згадуючи той випадок.

У молоді роки він працював в музичній школі у Рожищі, де організував народний оркестр. Разом зі своїм товаришем режисером-постановником Олегом Когутом вирішили поставити п’єсу Михайла Стельмаха «На Івана Купала», прем’єри якої ще не було у жодному театрі. Микола Герес написав до неї музику. Йшов 1967 рік.

– Вирішили на прем’єру запросити самого автора. Але де і як його розшукати? – згадує Микола Дмитрович. – Знайома телефоністка якимось чином взнала домашній номер телефону Стельмаха. Додзвонилися до нього у Київ. Трубку підняв син і сказав, що батько у Сумах. Телефоністка набрала готель у Сумах, і ми особисто розмовляли з письменником! Михайло Стельмах відповів: «Скатертини-самобранки у мене немає, але постараюся бути».

Невдовзі після розмови Микола з Олегом отримали телеграму: «Зустрічайте. Поїзд Київ – Луцьк, вагон номер 9. Якщо буде можливість порибалити мурмишкою – буду дуже вдячний».

За ніч магазини ломилися від імпорту

Наступного дня Гереса з товаришем викликали у райком партії. Там дали прочухана за те, що наважилися запросити письменника на виставу. А за ніч весь Рожищенський будинок культури був… застелений персидськими килимами, прилавки у магазинах міста ломилися від югославських цукерок, закордонних наїдків і напоїв.

– Де їх можна було у той час взяти за одну ніч? – і досі дивується Микола Герес. – Аж очі розбігалися. А якби ви бачили, як зустрічало начальство Стельмаха! Це була зима. Всі у пижикових шапках, під рукою у кожного книжка письменника «Кров людська – не водиця». Сміх та й годі!

Миколу Гереса і Олега Когута вигнали з перону геть, бо райкомівські й обкомівські чиновники у державних «Волгах»  «окупували» вокзал Луцька. А хлопцям, які ставили п’єсу, не дозволили доступитися до автора. Проте молоді музиканти схитрували: пішли на перон аж до туалетів, і їм пощастило. Вагон № 9, у якому їхав Михайло Стельмах, зупинився якраз навпроти хлопців!

–  Ми переживали, що «получимо по шапці», але ніхто до нас не мав діла. Тільки гордилися, що така високопосадова особа приїхала у Рожище. Начальство все допитувалось, що ж Стельмах нам казав? На що ми відповідали: «Говорили про мистецтво і більше нічого». Згодом цей спектакль поставили в Київській консерваторії, де диригував Микола Герес.

Єдине, про що Микола Герес шкодує, що так і не вдалося порибалити з відомим письменником. Михайла Стельмаха вивезли на риболовлю не прості волинські музиканти, як того хотів прозаїк, а партійні чиновники. Але, мабуть, поїздка на мальовниче озеро Світязь йому запам’яталася.

Галина ОЛІФЕРЧУК, Волинська область

Передрук заборонено!

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!