У маленькому селі Клевецьк Турійського району майже у кожному господарстві є кошики від місцевого умільця Миколи Кушнірука. За словами чоловіка, плів їх колись і батько, і дід. Тож Микола змалечку опанував це ремесло.
Саме у його сусідки Галини Баран ми й побачили дещо незвичний, з вузеньким дном, кошик. До самої ручки він був запакований полінами.
– Дай, Боже, здоров’я та сили Миколі, – щиро бажає жінка. – Він не тільки мені, а й сусідам такі кошики подарував. Не тре брати дрова на руки й вимазувати одяг, а так, культурно поклав на оберемок і приніс. Дуже зручно.
Це на перший погляд здається, що сплести кошика – діло нехитре, а насправді, робота ця копітка й непроста. Восени потрібно заготувати матеріал – верболіз. У цю пору лоза не ламається і кора з неї не здирається. Дім Миколи Парфеновича недалеко від берега, тож проблем із сировиною для майбутніх виробів не має. Уже взимку, коли все зібрано з городів, сідає на стільчик і починає плести.
– За основу йдуть грубші прути, щоб могли втримати вагу. З них роблю й «ребра»-поперечки. На ручку теж міцнішу лозину тре, – пояснює дядько Микола. – А потім переплітаю між ними тоншими прутиками. Треба, щоб тугенько трималися. Коли є натхнення, то за три дні народжується кошик. А як діло не йде, то до тижня робота затягнеться.
Виявляється, кошики у клевецького умільця не лише для картоплі чи квасолі. Має їх аж три види: для овочів, грибів та вузенькі, щоб дрова до грубки носити. Тож для кожної пори року є свої кошички. Що цікаво, кожен робиться за певною технологією. Наприклад, ті, що для грибів, мають дно з мотузок. Переплітають їх ріденько, щоб пісок висипався й сміття не неслося до хати. А от у кошиках для дров головне – міцна ручка та вузьке дно. Тоді на нього зручно класти багато полін.
У господарстві дядька Миколи з десяток різних кошиків. Тож приказка, що чоботар без чобіт, не про нього. Сміючись, чоловік зізнається – свої вироби ніколи не продавав:
– Я дарую їх сусідам, друзям. Хай користуються на здоров’я.
Окрім дідівського ремесла, має Микола Парфенович ще одне захоплення: дуже любить читати. Тому й передплачує чимало періодичних видань, зокрема, нашу газету та журнал «Люди й долі». Каже, що подобаються закручені життєві історії та матеріали про простих людей. Правда, ніколи не думав, що й сам колись стане героєм публікації.
Руслана СУЛІК, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!