Мандрівний монах з Білорусі прийшов допомагати на Полісся
Півтора року тому у селі Буцинь Старовижівського району у старій хатині край села оселився отець Нестор. Він називає себе мандрівним монахом. Запевняє, що через нього Господь творить чудеса та зцілює людей від різних хвороб.
У хаті – безліч ікон, але мироточивих нема
Про нетутешнього монаха отця Нестора попросили розповісти наші читачі. Хтось називає його справжнім духовним батюшкою, хтось – диваком.
Господарство, де оселився монах, не захаращене, доглянуте. Запрошує до старенької хатини. Тут, як і на подвір’ї, прибрано, тісна кімнатка сяє чистотою (хоча ми попередньо не домовлялися про зустріч). На стінах – старі фотографії, що залишилися від господарів цієї оселі, які прихистили монаха. А ще тут, як у церкві, безліч ікон, і великих, і малих. Деякі залишили попередні хазяї, деякі принесли віруючі люди.
– Слава Богу, нема ні кровоточивих, ні мироточивих образів. Бо таке диво – це поганий знак, який Господь дає чи людині, чи батюшці. Значить, вони живуть не так як треба.
«Тітки вкрали мене у батьків і… здали в інтернат»
– Як ви опинилися у Буцині? – цікавимося.
– Я мандрівний монах. Помолився – і Господь мене сюди привів, – розмовляючи російською, по-філософськи пояснює.
Як ми не допитувалися, чому для обителі вибрав саме Буцинь, відповідь була одна: «Це Божа воля». Родом отець Нестор (в миру Ніколай Кутузов) з Білорусі. Каже, що у вісім місяців рідні тітки його викрали і здали у дитбудинок.
– Чому? – здивовано цікавимося.
– Якби були хороші батьки, хто б таке робив? – зітхаючи, відповідає питанням на питання. – Потім були інтернати. Перед армією десь з рік пожив з батьками, а потім як пішов з дому, то більше їх і не бачив. Вони вже померли. У мене ще є сестра в Білорусії та брат у Росії. Їх не бачив кілька років. Якби не Отець, Син і Дух, я пропав би.
Отець Нестор розповідає, що працював художником-оформлювачем. А у 32 роки вирішив піти у монастир. Був насельником у Києво-Печерській лаврі, 1994-го прийняв постриг у Китаєвій пустині, що на околиці Києва. За 11 років він як мандрівний монах пройшов села Росії, Білорусі, України. Згодом десять років служив священиком у Херсонській області, а потім, як каже, Бог привів його сюди. Запевняє, що з Херсонщини його не проганяли.
– Просто прийшов час, і я у молитвах зрозумів, що треба йти сюди. За той час Господь багато чому навчив і через мене дав дар бачити і зцілювати людей.
«Нема хвороб, яких би Бог не зцілив»
– Які хвороби лікуєте?
– Не я лікую – це робить Господь через мене. У цій кімнаті молюся про зцілення усіх хвороб, нещасть, проблем. Богу підвладно все, навіть рак. Якщо головний біль – це першочерговий гріх, то рак – це вже закоренілий гріх. Я приймаю багатьох людей і не беру за це гроші, – показує табличку, на якій написано: «За Божие дела денег не беру». – Люди їдуть з Волині, Києва, Білорусі. Але у мене, як ви помітили, немає черг. Чому? Бо люди переказують, що я заставляю їх виправлятися, трудитися над своєю бідою, молитися. Усі наші хвороби – а це чорна сила – від того, що ми знаходимося на лівих путях. Без Бога живемо – от і все. Думаю, нема жодної хвороби, яку б Господь не зцілив. Якщо Він вважає, що людині треба допомогти, то зробить це. Не приймаю тих, хто приїхав без Біблії, адже це перші ліки, які можуть творити чудо. Роблю винятки, якщо це малі дітки. Часто приходять місцеві люди, допомагають спілкуванням, щоб я не був самотній. Питають, що можна їсти у піст. Відповідаю: «Все, тільки не людей». Господь казав: «Не те оскверняє людину, що входить в уста, а те, що виходить».
– Чи надовго ви у Буцині?
– Не знаю, що буде завтра. На все воля Божа. А коли звідси піду, то жодної ікони не заберу…
Олена ПАВЛЮК, Волинська область
Фото Руслани ТАТАРИН
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Татьяна
А про собственного сына отец Нестор и не вспомнил...