Мало не пів-Луцька та кілька навколишніх сіл минулого року потерпали від нестерпного смороду, що снував у повітрі і вдень, і вночі. Запахи надворі стояли, як у нужнику. У садочках та школах забороняли провітрювати приміщення, адже проводити заняття і спати у таких умовах було просто неможливо. Люди душилися у замкнених хатах та квартирах, не бажаючи зайвий раз відчиняти навіть вхідні двері! Сморід тероризував людей кілька місяців. І коли цієї весни у повітрі з’явився перший «душок», усі завмерли в очікуванні повторення минулорічної ситуації.
У села насосну станцію забрали
Нагадаємо, проблема загострилася після того, як місцевий цукровий завод запустив нове виробництво – спирту. Відходи він скидав на поля фільтрації на території Баївської сільської ради. У минулому році туди також відправляли каналізаційні стоки місто (з мікрорайону Вересневе) і село Гірка Полонка. Ось і вийшла горюча суміш, яка смородом збурила обласний центр. Коли цукровий завод заборонив там каналізаційні викиди, справді в Луцьку стало дихати легше. Однак проблему досі не вирішено.
На цьому загострює увагу сільська голова Гіркої Полонки Ніна Симонович:
– Як до смороду була причетна Гірка Полонка? Річ у тому, що ми у 2008 році втратили такий об’єкт як каналізація. Адже за рішенням обласної ради нашу каналізаційно-насосну станцію було передано в руки ВАТ «Луцьке РТП». Згідно з договором, село ще кілька років скидало свої стоки у цю мережу. Однак у 2013-му власники в односторонньому порядку його розірвали. Сільська рада залишилася обірвана від скиду.
Але ж не може велике село топитися у фекаліях. Тоді й почали (згідно з угодою) вивозити каналізаційні стоки з Гіркої Полонки на поля фільтрації, а влада прийняла рішення збудувати нову, потужну каналізаційно-насосну станцію.
– Комунальне підприємство «Луцький водоканал» з дозволу міської ради (а рішення погодив тодішній міський голова Микола Романюк) видало нам технічні умови на підключення. Тобто місто заявило, що готове після будівництва станції підключити нас до мережі. Зробили проектно-кошторисну документацію. Вирішили всі технічні питання. Врешті, збудували! Протяжність нашої каналізації майже три кілометри. А тепер місто нас у свою мережу не пускає, – констатує факт Ніна Леонідівна.
Місто хоче 700 тисяч
Вона стукає у всі двері, та отримує не надто втішні відповіді. В одній з останніх йдеться, що проблему розглянуть лише «після вирішення питання виділення комунальному підприємству (водоканалу) коштів у сумі 700 тисяч гривень для придбання насосного обладнання». Сільська голова у розпачі:
– У нашому сільському бюджеті такі витрати не передбачені. Початкова вартість КНС була у межах 6 мільйонів гривень. Ми зобов’язали проектантів здешевити проект. Конструкції з дороговартісного пластику замінили на залізобетон – заощадили 2,2 мільйона. Нам допомогли коштами з районного бюджету, майже мільйон виділила обласна адміністрація. Де тепер взяти ще 700 тисяч?
Вона розуміє, що рано чи пізно їй доведеться відповідати за кожну витрачену копійку, і добивається якнайшвидшого підключення об’єкта. Тим більше, Луцьк від того мав би фінансову вигоду – до 15 тисяч гривень на місяць за надані послуги.
– Розумієте, технічні умови на підключення Гіркої Полонки були видані кілька років тому. Тепер змінилася ситуація. Ми підключили мікрорайон Вересневе – на нашу каналізаційну мережу додалося навантаження. Обладнання не витримує, потребує заміни, – коментує директор КП «Луцькводоканал» Іван Корчук. – Тільки це питання буде вирішене – ми підключимо Гірку Полонку.
А сільська громада гальмування цього процесу розцінює як помсту міста за небажання з ним об’єднуватися… Кажуть, що каналізаційні об’єми Гіркої Полонки фактично дорівнюють об’ємам однієї-двох багатоповерхівок.
Тим часом Гірка Полонка возить свої фекалії в Луцьк на Мамсурова (теж згідно з договором). І хоч далі в районі вулиці Львівської час від часу чути неприємні каналізаційні запахи, Ніна Симонович запевняє, що ні один кубічний метр стоків з їхньої сільської ради на поля фільтрації Баївської сільської ради не потрапляє. Тож що далі в Луцьку смердить – слід шукати спеціалістам. Інформацію про те, що сторонні запахи у різних мікрорайонах міста пов’язані з очисткою каналізаційних систем, Іван Корчук не підтверджує. Каже, якби це було так, то насамперед смерділо б на самих очисних спорудах. А цього нема.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!