ДАНІЛІКИ біля хати
Волинь

Треба не нити, а жити

24 листопада 2018, 11:01
0
2
Сподобалось?
2

Однією ногою був у могилі і сам себе зцілив

Михайло Данілік живе у старенькій хатині у віддаленому маленькому селі. Проте у цій глибинці, маючи мізерну пенсію, почувається щасливою людиною. Адже зумів вирватися з важкої хвороби! Бо зцілив себе сам. Тепер хазяйнує на землі, тримає господарку і по-справжньому тішиться життям. На днях зустрічає 75-літній ювілей.

Змайстрував трактора і склав комп’ютера

До Мар’янівки Рожищенського району від траси дванадцять кілометрів розбитої дороги. У селі чимало пусток, люди тут не затримуються, бо нема ні школи, ні медпункту, ні магазину – нічого! Сюди не заїжджає автобус, лише раз у тиждень підприємець привозить машиною крупи, хліб, сіль. І ось у такій глибинці Михайло Омелянович разом з дружиною живе вже п’ятнадцять літ, відколи вийшов на пенсію. Щоправда, жінці дошкуляє холод, тому вона перебирається у Ковель. А от чоловік зимує у старій хатині. Коли за вікном завиває завірюха, він тішиться тріском дров у грубці, дивиться телевізор, читає книжки та газети.

– Невже не хочеться ближче до цивілізації? – допитуємося.

– А що, на лавочці біля під’їзду сидіти? – дивується і він. – Мені тут добре. Вранці встану, пройдуся до лісу. Там пташки співають, лисичка чи білочка дорогу перебіжить. Щодня влітку вмиваюся вранішньою росою, взимку – снігом, – усміхаючись, розповідає. – Хіба що може бути краще? Я тут не скучаю, заняття завжди знаходжу. Маю невелике господарство: кури, кролі, коти і… жінка, – жартує. – Нам вистачає для життя, все своє маємо. Свиню тримали з весни до осені. Обробляємо півгектара землі, але не фанатично. На грядки виділили соток десять, а так все засіваємо. Якщо хочу щось цікаве по телевізору подивитися, кидаю поле і йду до хати. Коли треба, їду в Ковель чи Луцьк – велосипедом до електрички 12 кілометрів, а потім назад. Мені тут добре!

Єдине, на що нарікає, так це відсутність Інтернету (у Мар’я­нівці й телефонний зв’язок нікудишній). Але як тільки приїздить додому у Ковель, одразу сідає за комп’ютер і шукає потрібну інформацію, а тоді опрацьовує вже в селі, де у нього є свій комп’ютер, який, до речі, сам склав. Адже цікавлять не тільки секрети здоров’я та довголіття, а й різні технічні новинки, якими діляться люди. Завдяки таким розробкам сам зібрав собі техніку, яка так виручає у хазяйстві. Це мотоблок і трактор – зі старих «Москвича», «Запорожця», «Уазика».

Михайло Омелянович після школи закінчив технікум механізації. Ким тільки не довелося працювати. Навіть завклубом, тому що мав баяна, але вигнали з роботи, бо у звітний концерт включив українську пісню замість партійної оди. Трудився інженером у Любешівській сільгосптехніці, на Північнокримському каналі, піднімав цілину. А згодом захопився фотографією і з виставками об’їздив увесь Союз. Щоб вижити у скрутні дев’яності, торгував на базарі і навіть робив ікони та розвозив їх по церквах.

Промерз на полігоні – і захворів у 32 роки

Цей життєлюбний чоловік на свято Михайла зустрічатиме 75-літній ювілей, хоча по паспорту через два місяці, у січні.

– То окрема історія, – усміхається. – Мати казала, що я народився за два тижні до Михайла 1944 року. Але я зіставив факти, розпитав родичів і зрозумів, що народився все-таки 1943-го.

Михайло Омелянович виглядає значно молодшим, ніж на свої 75 літ – розважливий, мислячий, роботящий. Каже, що запасу генного у нього нема, бо в родині помирали до 70, лише мати – у 82. Тому в молодості навіть не думав, що доживе до таких літ, тим паче, коли у 32 роки раптово захворів на страшну хворобу – ревматоїдний поліартрит. Ця біда викручує суглоби, тіло, а з часом назавжди приковує до ліжка.

– У 1975 році військо­во­зобов’язаних звозили на полі­гон у Рівненську область, і то саме в лютому, коли сильні морози, – згадує Михайло Омелянович. – Ночували ми у палатках, грілися біля буржуйки. Видно, я промерз. І захворів. Довго лікувався, дали третю групу інвалідності, тобто робочу. Як хочеш, так і живи. Пам’ятаю, прийшла провідати в лікарню моя жінка. Щось розказує, а я лежу і дивлюся на неї: вона ж така молода, нащо я їй слабий потрібен?.. Вдома діти маленькі, синові сім років, дочці – чотири. Невже я буду всі гроші від них тягнути? Треба щось робити.

Але не знав, з чого почати. Бо лікування результатів не давало. До роботи на завод ледве клигав. Поки доходив до зупинки, кілька разів зупинявся і відпочивав, прихилившись до якогось будинку чи дерева. Як давати собі раду, підказала професорка з Москви. Її зустрів у санаторії в Сочі – вона теж страждала від тієї хвороби. Приголомшила: причини ревматоїдного поліартриту невідомі, тому лікують це захворювання методом проб. Але найголовніше – без руху нічого не допоможе. Цю істину Михайло Омелянович затямив на усе життя.

– Тоді не було Інтернету, єдина надія на журнал «Фізкультура і спорт» та газету «Советский спорт», де робили вкладку про здоров’я. Знаходив рідкісні книжки. Так я почав шукати своє, бо кожен організм на різні методики реагує по-різному. Комусь одне допомагає, мені – інше.

Чим тільки чоловік не лікувався. Вправами, моржуванням, голодуванням, йогою, водою і навіть сечею.

Робить вправи вчених-довгожителів

З книжок та преси Михайло Данілік черпав інформацію про здоров’я. Так дізнався про східну медицину, про те, як одужував після травми хребта важкоатлет Валентин Дикуль, про комплекс вправ відомого кардіолога Миколи Амосова… Словом, вирізав цікаві газетні публікації і згодом зробив з них підшивки. Тепер на полицях у хаті стоси цих неоціненних книжок!

– З кожної методики брав якісь вправи, робив їх і через деякий час розумів, чи підходять для мене. Якщо не ставало краще, виключав їх.

А ще Михайло Омелянович, сміючись, щиро зізнається: брав до уваги методику того вченого, який прожив довго. Бо коли помер у 60, то чи вартують чогось його знання?

І в спеку, і в мороз – щоденна зарядка

Зі свого досвіду зрозумів одне: вправи треба робити щодня! Адже, чого гріха таїти, коли хвороба відступала, Михайло Омелянович... закидав зарядку. Лінь брала своє. І через місяць-два поліартрит знову атакував. Тому, незалежно від погоди: чи спека, чи лютий мороз, чи дощ, як з відра – кожен ранок починає із зарядки на свіжому повітрі. І так уже сорок літ! У лісі щоранку робить свої нагинання-присідання. Але цьому передує розминка… у ліжку.

– Також у ліжку масажую нижче коліна точку довголіття. Про неї дізнався із медичної літератури, яку порадив син-лікар. Тоді встаю, випиваю кружку чистої води не менше як за півгодини до їжі. Уже через три дні відчув, що вода мені нормалізувала роботу кишечника. Тільки виходжу з хати, роблю дихальні вправи йогів, коли наповнюєш повністю груди і потім затримуєш дихання. А в лісі майже годину роблю зарядку.

Михайло Омелянович показує свої вправи. Запевняє: нічого складного. І справді. Розмахує руками-ногами, нагинається вправо-вліво, віджимається (до речі, робить це 40 разів!), підтягується на гілляці. Розстеляє на землі шматок звичайної церати, лягає – і знову робить вправи.

– Після усієї зарядки відчуваєш такий спокій, таку радість! У лісі дякую Богу за даровані роки, за таке прекрасне життя. Але молюся по-своєму, як сам вмію. До храму ходжу рідко, бо не вірю священикам, вони часто бізнесмени. Мабуть, тому не шукав зцілення у церкві.

Пив сечу, лікувався голодом і… мішком з піском

Михайло Данілік рятувався чим тільки міг. Регулярно цілий рік купався у водоймах, навіть взимку в ополонках, ходив босим по снігу, але покинув, бо відчув біль у печінці. Уже через багато років прочитав, що від моржування і справді страждає цей орган, ще й підвищується тиск. Також з рік практикував голодування. Потім вичитав, що треба робити вправи з… 30-кілограмовим мішком піску на плечах. І від дерева заряджався, хоча не дуже в те вірив. Лікувався розведеним у воді перекисом водню. Бовтав олію з горілкою – засіб від раку. І навіть сечу пив.

– Нічого, не бридко, – зізнається. – Розумієте, я був на грані: однією ногою у могилі, – пояснює. – Голодування та уринотерапія різко привели у норму рое (або ШОЕ – швидкість осідання еритроцитів – авт.) в крові.

Минуло вже двадцять років, як Михайло Данілік не лікується в лікарнях і навіть не приймає ліки від ревматизму. Що цікаво, на дієтах не сидить. «Десь прочитав, що їсти можна все, тільки не жерти», – сміється. Проте споживає те, що виростив на городі і в хліві. «Хімічними» майонезами та кетчупами смакує інколи, більше ними захоплюється дружина. Вона, правда, не так дбає про своє здоров’я, хоча, як заболить спина, теж починає робити зарядку.

Чаї теж не купують, а заготовляють самі. Збирають під час цвіту. Під бляхою на горищі ціле літо сушать цвіт яблунь, вишень, слив, малини, калини, польових квіточок. Восени їх подрібнюють і засипають у скляні банки, додаючи ще ягоди глоду та шипшини – перші ліки для серця. П’ють чаї з трав і гілочок яблуні, бруньок сосни, але й кавою зранку смакують.

Вміти відчувати щастя

А ще Даніліки неодмінно запасаються своїм ягідним вином і настоянками калгану та прополісу. Ці настоянки, розведені з домашнім ягідним вином, – найліпші ліки від застуди та розладу кишечника. Адже таблетки Михайло Омелянович приймає лише тоді, коли стрибає тиск, а його контролює кожен вечір. Не курить, не п’є, хоча на свято сто грамів перехилити може.

– Мій кумир лікар Амосов казав: «Мы все зависим от нашего бренного тела». Треба не нити на старості, а ворушитися. Усі квокчуть: важко жити. А мені – цікаво. Хіба зараз погано? Можеш займатися, чим захочеш, аби тільки було бажання. Я так думаю: головне – щоб людина відчувала щастя. А коли його відчуває? Тоді, як займається інтересною справою. І настрій піднімається. Мені в селі прекрасно – і я тут щасливий. І дай Бог ще стільки!

Олена ПАВЛЮК, Волинська область

Фото Руслани ТАТАРИН

Детальніше, як лікувався Михайло Данілік, які конкретно робив вправи, за якою методикою, як виготовляє настоянки калгану та прополісу – читайте у журналі «Люди і долі» за січень 2019 року.

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися