Втратили 11 синів та дочок і поставили при дорозі хреста
Волинь

Втратили 11 синів та дочок і поставили при дорозі хреста

21 січня 2019, 14:26
0
1
Сподобалось?
1

Сьогодні мало хто звертає увагу на хреста, що стоїть при дорозі на обійсті Валентини Лупенко у Володимирі-Волинському. А колись біля нього часто можна було побачити подорожніх, які зупинялися неподалік  і складали долоні у молитвах.

Понищена фігура оновилася

За Польщі неподалік жила одна бездітна родина. Хоч безплідними батьки не були – жінка одинадцять разів відчувала у своєму лоні життя, та усі її сини-дочки вмирали. Батьки шукали порятунку у лікарів, однак ніхто допомогти не міг. Тож щоразу щастя народження змінював біль втрати. І стали батьки їздити по монастирях. В одному зі скитів їм порадили поставити на середо­хресній дорозі (себто на роздоріжжі) хреста – як пам’ять про своїх малят. Вони так і зробили.

Жінка біля тієї фігури стала багато часу проводити у молитвах. І ось вона завагітніла знову. Народження здорового немовляти подружжя чекало як дива. І воно сталося. Потім чоловік з жінкою щасливо стали батьками знову. А на знак вдячності за почуті небесами благання прикрасили хрест рушниками.

Під час Другої світової війни родина опинилася у Польщі. А хрест у Володимирі-Волинському лишився. За ним ніхто впродовж років не доглядав: фігура посіріла, стала нищитися від дощів, снігів та сонця. На неї уваги не звертали аж до 1953 року, поки одного дня хрест не оновився. Тоді стали до нього сходитися люди не лише з міста й навколишніх сіл, а й з віддалених населених пунктів, куди докотилася новина про диво.

Тут моляться про народження діток

У радянські часи святиню хотіли знищити, бо комуністичній владі хрест стояв поперек горла. Фігуру звалили. Та вивезти кудись чи розбити не встигли, бо місцеві жителі віднесли її на обійстя Лупенків. Там зі згоди господарів хрест забетонували, аби вдруге безбожникам не вдалося його скинути. Стоїть він так і донині.

А сім’я, що прийняла фігуру, впродовж десятиліть її доглядає. Господиня згадує, як колись часто до них на подвір’я приходили незнайомці, прикладалися до хреста, вимолювали біля нього у Бога щастя батьківства. Особливо багато паломників приїжджало з Львівщини. Нікого не гнала, нікому не боронила. Вони просили біля фігури про найсокровенніше – народження дітей. Адже добре знали історію появи святині у цьому волинському місті. Потім помічала на хресті свіжі рушнички чи стрічки. Бо став він «оброчним» – люди обіцяли (обрікалися) повернутися з пожертвою після здійснення задуманого, і так ставалося. А одна пані якось принесла хранительці фігури цілу жменю золота, дякувала за збереження. Та Валентина Лупенко ні колечка не взяла. Бо не для своєї вигоди хреста доглядає, а на славу Божу.

Наталія КРАВЧУК, Волинська область

Фото Наталки СЛЮСАР

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися