Віктор СЕДЛЯРУК
Волинь

Одна аварія забрала ноги, друга – руки

5 лютого 2019, 12:47
0
0
Сподобалось?
0

Віктор Седлярук із села Тагачин Турійського району ось уже 30 років є інвалідом. І хоча його світ обмежується чотирма стінами, він не нарікає на свою долю, а дякує Богові, що лишився живий.

– Вважаю себе ветераном, – каже Віктор, – бо з такою травмою, як у мене, довго не живуть. Я сам в усьому винен, бо якби не пив горілки, то б і не було біди.

Колись Віктор служив на флоті, тож постійно відзначав День морфлоту. Випивши горілки, він сів на мотоцикл і поїхав у сусіднє село Гаруша до своєї дівчини. Та, будучи під градусом, заснув за кермом, а відтак злетів на узбіччя і перекинувся. Пролежав там цілісіньку ніч. Хлопець пробував рухати ногами, але не відчував їх. Аж раптом на світанку почув з боку дороги гул автобуса. Став кликати на допомогу, та його ніхто не почув. І лише через декілька годин з Гаруші на Клюськ їхав машиною чоловік на роботу, який побачив у кюветі перекинутий мотоцикл та нерухомого хлопця. Зупинився, підійшов, підняв його, посадив у машину і завіз додому. Уже потім лікарі сказали, що цього не можна було робити – у Віктора був пошкоджений хребет. Але на той момент радів допомозі. Швидкою його доставили у лікарню в Турійськ. 

– Там я пролежав аж дев’ять місяців, – із сумом розповідає Віктор. – Дівчина моя провідувала мене. Як був у санаторії, теж приїжджала, а через три роки вийшла заміж. Я на неї зла не тримаю, бо прекрасно розумію, що майбутнього у нас немає.

Віктор став калікою у 26 років. Паралізоване тіло давало про себе знати, з’явилися пролежні, і батьки відправили сина у реабілітаційний центр Донецька, де лікують спинальників. Підлікувавшись, хлопець  зміг їздити на інвалідному візку. 20 років ним користувався. Проте у 2008 році біля сільського магазину на Седлярука наїхала машина. Його зачепило, коляска перекинулась – і Вітя уже лежав на землі. Сильно вдарився головою. Підбігли чоловіки, щоб підняти його, та він уже не відчував своїх рук, ніби ватяні стали. Згодом поворушив пальцями, але і вони майже не слухались його. Чоловік зрозумів, що став зовсім нерухомим. У лікарні виявили проблеми з нирками. Щоб не було пролежнів, весь час лежав на животі.

 – Тяжко матері було, – пригадує Віктор. – Їй довелося двох лежачих хворих глядіти. Батько зламав кістку у шийці стегна і сім років теж був прикований до ліжка.

Зараз Седлярук живе сам. Батьки повмирали, брат із сім’єю мешкає у Шацьку, а сестра – у Калінінграді. Доглядає його соціальна працівниця з Тагачина. Життя для Віктора перекреслило всі плани і на всьому поставило крапку. Але чоловік не падає духом. Читає газети, дивиться телевізор, знає, що в світі робиться.

Галина ОЛІФЕРЧУК, Волинська область

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися