Пологи на піску в Туркменії приймала чаклунка з ВолиніГалина ХІЛЬЧУК

Пологи на піску в Туркменії приймала чаклунка з Волині

Волинь

«Наша Лук’янівна» – так шанобливо зазвичай називають Галину Хільчук у селі Новий Двір Турійського району, бо про її майже сорокарічну медичну практику можна написати роман у кількох томах. Була і фельдшеркою, і акушеркою, і медсестрою.

– Після закінчення Гайсинського медучилища на Вінниччині направили мене на роботу в Туркменію, – розповідає Галина Лук’янівна. – З медиками там була досить критична ситуація, а от з хворобами – повний «аншлаг». Особливо лютувала трахома – захворювання очей, що призводить до втрати зору.

Через низький рівень санітарної культури жінки не хотіли народжувати в лікарні. Коли наставав день пологів, до породіллі кликали не акушерку, а бабусю-знахарку. Наперед заготовляли дрібний пісок. Як тільки розпочиналися перейми, висипали його в куток, і жінка народжувала дитину, сидячи саме на піску: мовляв, людина із землі прийшла і в землю піде. Але одного разу на пологи покликали молоденьку медичку Галину Хільчук.

 – Аулу не знаю. Стежки не видно. Йду, хапаюся за якісь дерева. Дісталася до оселі. Відчиняю двері – три жінки сидять, спокійно чай п’ють, а породілля у кутку тужиться, – згадує Галина Хільчук. – Почала приймати пологи. Поки відійшла від хвилювання, дитинка впала в пісок. Довелося добряче її відмивати.

Спочатку туркменки сумнівалися у професіоналізмі Галини. Але після тих перших пологів стали її кликати і хвалити. За неповні три роки Галина Лук’янівна прийняла в Турменії триста пологів.

«Як повернуся в Україну, кожне дерево цілуватиму», – мріяла молоденька медичка на чужині. Вона ще жила між сипучих пісків, а душа вже летіла в край озер та лісів. Тож при першій нагоді повернулася на батьківщину.

– І потрапила в село Мокрець до знаменитого фельдшера Олександра Васильчука, з яким успішно пропрацювала двадцять років, – згадує. – Згодом через чергову тенденцію в медицині сільський пологовий будинок закрили, і мене перевели в Турійську районну лікарню.

А потім жінку загітували на ФАП у Новий Двір, запропонувавши не лише роботу, а й житло. Галина Лук’янівна згадує, як одного разу доправила жінку в пологовий у райцентр. Її вже готують на стіл, а породілля не поспішає. «Ще не пора, – пояснює акушерам. – Лук’янівна казала, а вона не помиляється. Вона ж чаклунка!»

Оце авторитет сільського медика!

І таких випадків, коли Галину Хільчук так називали, чимало. А яке ж це чаклування? Людина просто з любов’ю виконує свою роботу, віддаючись їй сповна. Нині медичка вже на заслуженому відпочинку, хоч завжди готова допомогти, адже має багаторічний досвід.

Наталія ЛЕГКА, Волинська область

Фото автора

Передрук заборонено!

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

  • вул. Перемоги, 15, м. Луцьк
  • T 0 332 77 48 84, 0 332 77 49 85
  • T Редактор сайту Ірина Бура 066 606 94 80
  • Email:visnyk@visnyk.lutsk.ua

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×