Микола ДАРЧУК
Волинь

Пройшов від Балтики до Камчатки

10 травня 2019, 14:30
0
0
Сподобалось?
0

Шість років прослужив на військовому підводному човні Микола Дарчук із села Дубечне Старовижівського району. Але мало хто навіть з односельців знає про цю сторінку у біографії свого вчителя математики.

Батько Миколи не повернувся додому з фронту, тож хлопець мусив тягти господарку. Про уроки довелося на деякий час забути, тому й відстав від однолітків, хоча вчився добре.

– Мене уже в дев’ятому класі призвали в армію, – розповідає Микола Степанович. – Як і мріяв, потрапив на флот. Виконував обов’язки старшого електрика, а ще через трохи був старшим команди електриків.

На підводному човні середньої величини, який називали «Ескою», в рейд вирушили у кінці липня 1957 року. Однак у протоці Лонга криголами не змогли розбити айсберги.

 – Вони були заввишки з двоповерховий будинок, – згадує. – Тому армада стала на зимівлю у гирлі річки Колима. Жили у казармах на береговій лінії. Щоранку піднімали прапор, оглядали двигуни, обламували лід біля гребних валів, щоб у будь-який момент можна було завестися. У Магадані закінчив дев’ятий клас.

На той час Миколу Степановича мали демобілізувати. Але командир підводного човна попросив допомогти привести кораблі на місце призначення.

– Я підписав контракт про подальшу службу. Не програв, адже заробітна плата під час рейду сягала півтори тисячі карбованців.

Чоловік пам’ятає найменші подробиці того рейду: як вийшли у Північний Льодовитий океан з Мурманська, як заходили в порти Лонга, Певека, Полярного, Аляску, як у небі сновигали американські військові літаки. А от у Петропавловську-Камчатському зустрічали армаду по-святковому – з духовим оркестром. От тільки деякий час було важко ходити після тривалого перебування на підводному човні, до колін мліли ноги. На суші довго ремонтували кораблі.

– Тамтешня природа гарна, – із захопленням розповідає колишній підводник. – Особливо на Камчатці. Багата рослинність: трави в  людський зріст, величезні кетяги брусниці, багато грибів, карликові берізки на сопках, кедрові горіхи, кам’янисті береги, припливи та відпливи і величезні бурі ведмеді, які ходили тими ж стежками, що й людина. Минуло багато років, а досі все пам’ятаю.

Наталія ЛЕГКА, Волинська область

Передрук заборонено!

Дій активно! Живи позитивно!

Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.



Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися