Ганна ТЮТЯХ
Волинь

Хата волинянки «втонула» у смітті

23 червня 2019, 14:20
0
0
Сподобалось?
0

Це подвір’я обабіч траси у селі Грудки Камінь-Каширського району неможливо не помітити: хата, що намагається винирнути зі сміттєвого безладу, пробує вхопити ковток свіжого повітря. Зупиняємося і запитуємо в людей, хто у ній мешкає. Бува, не цигани?

– Та ні, – відповідає сусід, – адекватна, спокійна, але трохи дивна жінка, бо звозить з камінь-каширського базару всілякий мотлох, якому давно пора в землі зотліти. 

Сама як палець

Господиня оселі Ганна Тютях дозволяє зайти на подвір’я. Розповідає про свою колись велику родину, що налічувала 12 душ, про те, як згинув батько, як палахкотіла їхня стара хата, про братів та сестер, котрі роз’їхалися по світах. Про маму, яка була хорошою швачкою, ще й її цьому ремеслу навчила. Нині ж Ганна Миронівна залишилася сама-самісінька, бо єдиний син живе в Росії.

– Цю хату перевезла з районного центру, – каже 84-річна жінка. – То була стара поліклініка, та довести її до ладу немає за що. Взимку сплю одягнута.

Як і в більшості старших людей у Грудках, доля Ганни Тютях пов’язана з колгоспом.

– До школи ми із сестрою не ходили, бо після війни не мали ні взуття, ні одягу. Льон вручну рвали та терли, на печі сушили, сіно по пояс у воді гребли. А коли поїхала на сезон, хоч і безграмотною була, якось листи додому писала, – примружує старенька око, що не бачить, на друге колись операцію зробила.

В оселі жінки ні газу, ні світла. Топить у печі та грубці. Дрова приносить на плечах з кар’єру, в який люди викидають усіляке сміття. А ті дрова – обрізане березове гілля, яке Ганна Миронівна власноруч рубає.

Про те, що в хаті бабусі повно сажі, красномовно свідчить її обличчя, бо залишки цієї «косметики» добряче розмалювали зморщечки на скривдженому долею обличчі.

Мотлохом утеплює хату

– Ой, та ви в колодязь не впадіть! – похопилася господиня, і лише тоді помічаю позаду себе діру в землі, що нагадує неприкриту кришкою каналізацію.

А жінка продовжує далі:

– На їжу беру водичку в сусідів, бо ця брудна. Коли взимку заслабла, то сусідка навідувалася, приносила гаряче молочко, страву, а то б померла як не з гарячки, то з голоду. А ходіть-но ще хліва покажу! – тягне, як дитя, за руку.

Він розтерзаний, ніби здобич у вовчих зубах: ні курки в хліві не втримати, ні іншої живності.

– А все-таки, навіщо ви стільки всілякого мотлоху до хати настягали? – повертаюся до запитання, яке, власне, й змусило нас зупинитися біля хати Ганни Тютях.

– Приберу колись, – каже жінка. – З одного боку попритуляла стару одежу до оселі, щоб стіна взимку не промерзала. Іншим мотлохом топлю в грубці, коли дров немає.

«А залізних банок, скла та пластику як будете позбуватися?» – напрошувалося друге запитання, але воно так і повисло в повітрі, поступаючись безпомічній старості.

– А як вас звати? – раптом запитує баба Ганна. І вражає: – Я за вас молитимусь. За те, що зайшли до мене, погомоніли.

Виявляється, щоб якось розігнати над головою хмари одинокості, варто обізватися до людини добрим словом!

Грудківський сільський голова Іван Іщик був щиро здивований, коли я розповіла про своє спілкування з Ганною Тютях. Мовляв, жінка не йде на контакт ні з ким, навіть з похресницею, яка живе в селі і взялася її доглядати. Нікого не допускає ні в хату, ні на подвір’я, чим здивував уже мене. А ще бабця – нібито людина хвора, і має про те відповідні документи.

– У хаті в Ганни Миронівни такий же безлад, як і на подвір’ї, – каже Іван Васильович. – Ми пропонували їй пустити на дрова дерева, що ростуть неподалік, але жінка відмовилася. Світло їй відрізали через несплату.

Самотніх та безпомічних людей на схилі літ життя здебільшого й викидає на узбіччя в прямому та переносному значенні цього слова. «А може, згодяться колись ці старі речі», – міркують такі, як ця жінка, що пізнала злидні в минулому та боїться невизначеності в майбутньому. Втім, не нам їх судити.

Наталія ЛЕГКА

Передрук заборонено


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися