До них на весілля з’їхалися гості з пів світу!
На Волині гуляли міжнародне весілля. У гості до нареченої-українки та нареченого-поляка приїхали італійці, чехи, словаки й навіть американці! Кожен радів, що зійшлися два люблячих серця, які змалку спробували гіркої сирітської долі. І що цікаво – долі наречених схожі! Як у молодої, так і в молодого рано померли рідні татки, їх виховували названі батьки.
За батька став хресний
Тетяна Олійчук із села Новосілки Горохівського району лишилася без тата, коли мала всього чотири рочки. В сім’ї тоді підростав ще трішки старший брат Діма.
– Мій чоловік Володя був енергетиком в колгоспі, – розповідає мама нареченої Людмила. – Перед Пасхою пізно ввечері його покликали на підстанцію, де трапилася аварія. Володя не міг відказати. А мені на душі так тривожно стало. Кажу: «Боюся за тебе, будь обережний». Пам’ятаю його останнє: «Не переживай».
Жінка з неспокійним серцем лягла. У сні бачила себе у білій весільній сукні, поряд стояв жених у святковому чорному костюмі. У ньому розпізнала… чоловікового брата. Глянула вниз – а її Володя мертвий в ногах лежить у фіолетовій сорочці. З ляку Люда аж прокинулася.
А за мить почувся стукіт в шибку, затим чийсь голос: «Нема вашого Володі…» Як виявилося, чоловіка на підстанції вбило струмом. Поховали його, як у Таниному сні, – у фіолетовій сорочці. То був найчорніший Великдень у її житті.
Про те, як важко було вдові у дев’яності роки дітей на ноги ставити, нічого й казати. І косити самій доводилося, і орати. Малий Дмитрик ходив за плужком, Таня з ним та мамою біля землі падала. Бо тримали коні й корови, іншу господарку, яку позбувати за безцінь було шкода. Свекри шкодували невістку, допомагали. А потім помер Володин батько. І все господарство впало на Людині плечі. Вставала вдосвіта, у ліжко падала поночі. Подушка не висихала від сліз.
Став до сиріт частіше приходити хресний батько Аркадій. Дітей розважити, вдову підтримати, підсобити щось у господарстві. Місяць за місяцем спливав, у серцях чоловіка та жінки стало теплитися ніжне почуття. І врешті Аркадій зважився освідчитися Люді. Він добре розумів, як це важко дітям без батьківського плеча, адже, виявляється, сам лишився круглим сиротою в шість літ. Тоді Аркадія на виховання взяла бездітна подружня пара й виростила його, як свого. Перебралася жінка з дітьми до другої свекрухи, але й про першу не забувала. І дітей навчила, що обидві бабусі їм рідні. Аркадій завжди пнувся з останніх сил, аби догодити малечі. І коли в сім’ї народилася донечка Оля, ніколи не робив різниці між старшими дітьми і нею – його батьківської любові вистачало кожному.
Побралися двоє сиріт
Дмитро й Таня повиростали, вивчилися. Дівчина знайшла роботу в Луцьку. Якось на свято подруги зібралися разом й зробили спільне фото. Одна з них, Лариса, відіслала знімок чоловікові, що працював у Польщі. А той похвалився своєю жоною перед товаришем Лукашом. Тільки поляк не Ларису став розглядати, а з Тані очей не зводив. Врешті вмовив дати йому номер телефону дівчини.
Сьогодні закохані з усмішкою згадують свої перші балачки. Бо хіба розмовою можна було назвати те, що обом підказував телефонний перекладач? А через кілька місяців Лукаш твердо заявив: «Бери відпустку, я до тебе їду!»
– Я ще тоді подумала, що то, певно, якийсь жарт. А він справді приїхав. Ми довго гуляли містом, а тоді Лукаш попросив познайомити його з моїми батьками. І ми поїхали в село, – згадує Таня. – Коли прощався, запевнив, що приїде ще раз, бо йому дуже сподобалося в колі нашої родини.
– «Гарний хлопець, але інша країна», – сказала я тоді Тані. Щоб думала, чи то їй треба. Бо ж то не тільки мова інша, а інші традиції, – щиро розповідає мама Люда. – А тепер і не уявляю, що б поряд з донькою міг хтось інший бути.
У Лукаша доля теж складалася непросто. І його батько помер, як хлопець ще в школу не ходив. Лишилася мама Халіна сама аж з чотирма дітками! Та вдову з сиротами взяв друг сім’ї Єжи. А згодом, як і в Тані, у Лукаша з’явилася маленька звідна сестричка. Їхні дві долі такі близькі. Як і життєві переживання, щоденні випробування. І любов, що забриніла у серцях, їх ще більше об’єднувала.
З Польщі приїхала і 90-річна бабця молодого!
Пропозицію руки і серця Тані Лукаш зробив несподівано. Сюрприз підготував, коли приїхав за дівчиною, аби забрати до себе у гості. Спершу гарний букет підніс мамі Люді із запитанням: «Чи віддасте за мене свою доньку Таню?» Дівчина в той момент була в іншій кімнаті, збирала свої речі й нічого не підозрювала. А мама не розуміла, що саме хоче від неї юнак. Лукаш знову запитував, а Людмила Романівна все мовчала. Раптом у дверях з’явився дід Женя: «Віддамо-віддамо!» Тільки після родинного благословення Лукаш пішов до Тані з обручкою. Від зворушення дівчина аж розплакалася.
Цілий рік пара важко працювала, аби зібрати кошти на весілля. Бо Лукаш і Таня вирішили скликати усіх близьких людей, що допомагали їм йти по життю. А родина з обох боків справді велика, розкидана не лише по країнах, а й по континентах. І як було приємно зустрічати гостей не лише з Польщі, а й з Америки, Італії, Словаччини та Чехії. Всі уважили закоханих і приїхали. Прибула з-під Гданська навіть 90-річна бабця Лукаша Крістіна! Які щирі слова вона говорила нареченим! А як витанцьовувала, коли заграла музика! Родина молодої давала майстер-клас з виконання традиційних весільних пісень, бо стільки, як їх знають Тетянині бабусі, певно, мало хто знає в Україні. Многих літ співали польською Лукашові сестри.
– Таню, я чекав тебе ціле життя, – ще раз зізнавався у своїх почуттях Лукаш.
– Для мене – ти той промінчик сонця, що тепліє, – тонучи в його закоханому погляді, шепотіла Таня.
А гості стоголосо повторювали ще і ще: «Гірко!»
Наталія КРАВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!