Волинянин розповів, як бути батьком 14-ти дітей
Волинь

Волинянин розповів, як бути батьком 14-ти дітей

20 серпня 2019, 20:58
0
0
Сподобалось?
0

За статистикою, в багатодітних сім’ях кількість розлучень набагато менша, ніж серед пар, які не мають дітей або виховують одну-дві дитини. З появою кожного наступного малюка росте і відповідальність, тому подружжя намагається шукати інші варіанти вирішення проблем, крім як «розбігтися, бо не зійшлися характерами». Кожен раз поява нового члена сім’ї згуртовує чоловіка та дружину, почуття стають міцнішими, між ними утворюється тісна духовна і душевна близькість. І подружжя, про яке йтиме мова в цій статті, – яскравий приклад цьому.

У селі Козлиничі, що на Ковельщині (Поворська ОТГ), багатодітна сім’я Слободюків – єдина у своєму роді. Подружжя наважилося дати життя аж для 14 діток, і при цьому з народженням кожного наступного малюка їхні стосунки тільки міцнішають. Чоловік цінує і кохає свою дружину, вона любить і поважає свого чоловіка. Обоє допомагають одне одному. Таку ідилію, погодьтеся, не зустрінеш і в тих сім’ях, де одна-дві дитини.

Вперше Емма Слободюк стала мамою у 16 років. А традиційне весільне побажання «діточок вам, мов на небі зірочок», фактично одразу почало втілюватися у життя. Зараз Еммі – 42 роки, і вона уже 14 разів мама. Останнього разу – лише чотири місяці тому. Щоправда, ці пологи вдалися їй аж надто важко, навіть потрапила у реанімацію. І не дивно, адже на світ з’явився майже п’ятикілограмовий богатир. Дівчатка серед Слободюків переважають за кількістю  – їх тут восьмеро. Хлопців, відповідно, шестеро.

Найстаршій доньці  – 25. Дівчина здобула вищу освіту. Нині працює у Ковелі. Скоро у неї знаменна подія – виходитиме заміж. Другий син минулого року одружився, власних діток поки що не має.

– Як справляєтеся з таким «дитячим садочком» і скільки їжі готуєте щодня? – запитую багатодітну матір.

– Мені справлятися уже і самі діти допомагають. Старші мої дівчата і готують, і печуть. Хлопці допомагають з худобою, бо ми тримаємо корови, вівці, коні, свині, кури. Держава допомагає тим, що ми отримуємо соціальну допомогу. Їсти готуємо три рази на день – щоразу все свіже. За раз в нас йде десятилітрова каструля борщу. Але ще обов’язково має бути перше, друге, печене щось до чаю. Дуже люблять мої діти чаювати. Хоч маємо корови, молока ніяк не хочуть пити, – відповідає.

Хатина Слободюків невелика і скромна. Усередині – усього 4 кімнати. Але усюди чисто і затишно. Добротне подвір’я, город. Біля дому припаркований бус господаря. Сільрада, як розповідає Емма, уже виділила їм землю під забудову, тому сім’я задумується про покращення своїх житлових умов.

Діти ходять на гурток у музичну школу, на спортивні гуртки. Влітку, коли канікули, «футбольні матчі» майже не припиняються. У вихідні разом із батьками їздять у ліс, на озеро.

– Мені важко народжувати, але коли з’являється дитина, то з’являються і сили та можливості. Як мама, намагаюся всім дітям приділити увагу. А найменшеньким – особливо. Дякувати Богу, хоч не хворіють, а якщо й хворіють, то дуже рідко. Якби чоловік так мені не допомагав і не підтримував, було б важче. Тільки-но він приходить з роботи, вони чимдуж біжать до нього, заглядають, що він їм привіз, вилазять на спину. Дітей він дуже любить, а вони – його. Думаю, якби він не любив дітей, то б у нас їх стільки не було, – каже багатодітна матір.

Ексклюзивний цей тато – Володимир Слободюк, ще й тому, що сам завжди ходить на всі батьківські збори. Ще й є головою батьківського комітету. Щодо домашніх завдань, їхнє виконання, відповідно до розподілу обов’язків у сім’ї, контролюють дві найстарші сестрички.

Голова сімейства працює кочегаром у Ковелі. Розповідає, що повне усвідомлення батьківства прийшло до нього не одразу. Не одразу і по-справжньому почав цінувати свою дружину.

– Раніше, як ще був молодший, можливо, не так цінував своєї дружини, як зараз. Тепер я розумію, як їй було важко, це ж і недоспані ночі, і постійна втома. Дуже хочу, аби діти віддячили їй. Бо мої почуття до дружини з кожною дитиною тільки ростуть. Я, в свою чергу, намагаюся їй завжди допомагати, більше часу проводжу вдома. Повне усвідомлення батьківства до мене також прийшло з роками. Так приємно, коли повертаюся додому з роботи, малюки чекають мене, біжать до мене. В цьому бачу сенс свого життя, радість. Я не буду казати, що легко матеріально, але всі діти ситі, одягнені. Можна було б і на заробітки поїхати, але не хочу лишати дружини і дітей, як вона без мене з ними справиться? – каже Володимир.

Присутня у вихованні тата Володимира і різочка. Нечасто, але хлопцям буває таки перепадає. Саме тому, коли тато удома – панує повна дисципліна, а от коли він на роботі – тоді можна і побешкетувати, тим більше, що мамин м’який характер покриває усі  їхні витівки. «Та скільки ж того дитинства, та й минає воно – оком не змигнути», – каже жінка.

Не втримуюсь, аби не запитати Слободюків, чи планують вони ще діток. «А чому б ні?» – чую у відповідь. І, до речі, кожну звістку про чергову вагітність дружини Володимир також зустрічає з радістю. Бо якщо кохання живе, то воно має приносити плоди…

Ірина Бура


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися