Володя – найменша, п’ята дитина у дружній родині Приходьків із Нового Чорторийська Маневицького району.
– Він завжди і до всіх таким добрим був! – важко даються слова мамі Валентині Василівні про сина. – Всім завжди цікавився, всьому хотів навчитися. Вмів і на тракторі їздити, і на легковій машині…
В армії був десантником, служив у Львові. Сьогодні його мама Валентина Василівна, як найдорожчі реліквії, зберігає листи і подяки від командування про його зразкову службу.
– Це все про мого Володьку! – тремтять папірці у маминих руках. – До Дня десантника йому нагрудний знак вручили. А вже 6 серпня по телевізору бачу стрічку новин: «На Яворівському полігоні стався зрив міномета». Я кинулась до телефону, стала дзвонити – трубки ніхто не бере. Що я тоді виплакала вже! І молилася, щоб з ним все було добре, – пам’ятає мама до дрібниць той день.
Тоді старшого навідника Володимира Приходька смерть оминула: він відстрілявся і відійшов від міномета. Двоє солдатів загинуло. Тож Володя 6 серпня, можна сказати, святкував свій другий день народження. Після строкової служби Приходьку пропонували залишитися в десантниках. Та хлопця тягнуло додому, їздив на заробітки.
А потім настав квітень 2014 року, і у дім Приходьків прийшла повістка.
– Володя навіть не думав уникати служби. Хоча міг бути комісований. У нього ж спинна грижа була. І поранення в АТО мав, та додому не поїхав, – втирає сльози Валентина Василівна. – І весь час питався, як там росте його картопля, яку встиг ще посадити перед самою війною.
Досі перед її очима картинка: Володя поле оре і саджає… Він обіцяв, що приїде копати бульбу. Та проклятуща війна забрала сина…
Номери блокпостів і назви сіл, біля яких стояв її син, мама пам’ятає через роки. Варварівка біля Луганська, Савур-могила, Іловайськ Донецької області…
Солдат Володимир Приходько загинув 22 серпня під Старобешевом.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!