Якщо у великому місті така пара не викликає особливого здивування, то у Сереховичах, що в Старовижівському районі, на перших порах люди збентежено оглядалися, коли бачили поруч з інвалідним візком, у якому сиділа дівчина, вродливого ставного парубка. Але Олександра та Юрій Миронюки почувалися настільки закоханими і щасливими, що їхні почуття передавалися оточуючим. З часом село звикло до молодого подружжя і повірило у дивовижну силу кохання.
Через травму не може ходити
– Коли я народилася, наша сім’я жила в Луцьку, – розповідає надзвичайно вродлива Олександра Миронюк. – Під час пологів мені травмували колінні суглоби, тому лікарі кажуть, що я ніколи не буду ходити. А моя сестра-близнючка Валерія не може навіть самостійно сидіти.
Через кілька місяців батькам сказали, що в Олександри великі проблеми ще й із серцем. На лікування були потрібні гроші, тож мама з татом продали луцьку квартиру і переїхали до бабусі в село Солов’ї Старовижівського району. У старенькій хатині прадіда прожили більше десяти років, аж поки один з народних депутатів не допоміг придбати ліпший дім. Незважаючи на фізичні проблеми, за допомогою місцевих педагогів Олександрі вдалося здобути загальну освіту. Вона весела, життєрадісна, розумна, активно користується соціальними мережами.
Заміж не відпускала сестра-близнючка
– З Юрієм ми познайомилися в сільському клубі, – розповідає Саша, – куди мене на візочку привозили друзі. А через півроку побралися. Від весілля відмовляли і мене, і його. Але ми одружилися. Живемо третій рік, йому – 23, мені – немає й 20.
Молода жінка згадує, що найбільше не хотіла відпускати її заміж сестра-близнючка, з якою вони ніколи не розлучалися. Непросто, мабуть, було прийняти вибір сина і Юриним батькам, тим паче, що навколо стільки здорових та вродливих дівчат. А йому в душу запала Сашка.
– Вона і весела, і дуже добра, – каже чоловік. – Таку не можна не покохати. А людина не повинна ж бути сама. Ось у нашому парку навіть дерева мають по дві крони, – звертає увагу на насадження, і лише тоді я помічаю, що це справді так.
Втратили донечку
– Вам, напевне, важко доводиться в житті? – запитую молодят.
– А кому нині легко? – філософствує Олександра. – Раніше я думала тільки про себе, а зараз і про нього, про нашу сім’ю. Чоловік за фахом кухар, тож готує переважно він. Прибираємо в хаті разом. І, попри всілякі труднощі, мріємо про власну оселю, бо живемо з чоловіковими батьками у Сереховичах. Знаходимо час і для відпочинку, багато мандруємо: згортаємо візочок – і Юра на руках заносить мене в маршрутку. Купаємося в озері Серех, вчуся плавати, у воді навіть ноги відчуваю.
Сашине здоров’я – велике випробування для Юрія. Але відколи вони побралися, хлопець дуже змінився, став серйозним, відповідальним. Коли раніше засмучував батьків, то нині це залишилося в минулому. Боляче було спостерігати, як він переживав, коли подружжя втратило донечку, що прожила лише дев’ять днів, і розривався між дружиною та немовлям.
– Але мене навіть ця біда не зламала, – дивує Олександра, – бо вірю, що ми з Юрою проживемо довге та щасливе життя.
Визнана спортсменка з бочче
Втім, крім щоденних буденних справ, є в родини Миронюків серйозне захоплення таким видом спорту як бочче, що нагадує теніс. Власне, ним займається Олександра. Юрій же отримав суддівські навики. Наша зустріч відбулася в день, коли пара збиралася в Одесу на чергові змагання. Раніше моя співрозмовниця завдяки асоціації осіб з інвалідністю «Добродія в дії» успішно брала участь у них у Луцьку, Рівному, на Світязі і виборювала призові місця.
– Турнір з цього виду спорту я проводила між школярами сереховичівської школи, – розповідає Сашка, оптимізму якої вистачить не на одну людину. – Шкода, що з позиченими м’ячами. Щоб купити власні, потрібно більше 10 тисяч гривень, а нам це не по кишені. Відмовили і в місцевій ОТГ, бо, як сказав голова, витратили кошти на дитячий садочок, та, можливо, в майбутньому якась копійка і знайдеться. Нічим не допомогли й у районних службах, і знову ж таки через брак коштів. Тому нам конче потрібні спонсори.
Коли молоді одружувалися, Юрій обіцяв усе життя носити Олександру на руках. Але не тому, що вона не може самостійно ходити. Просто безмежно кохає дружину.
Наталія ЛЕГКА
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!