Волинське Полісся нині стало дибки – люди проти, щоб біля їхніх сіл комунальне підприємство «Волиньприродресурс» видобувало бурштин. Свою позицію на громадських слуханнях висловили жителі сіл Деревок Любешівського району, Тоболи та Пнівне Камінь-Каширського і Галузія Маневицького. Причини у всіх однакові. Щоб почути людей, ми поїхали у село Галузія.
«Вони отримають каміння, а ми втратимо воду»
Галузія отримала свою назву від слова «галуззя». Це дрібні гілки, які треба було кидати під ноги чи копита коню, щоб дістатися до села. Скрізь були болота і повно води.
Сьогодні тут люди бережуть воду як найцінніший скарб, бо її дуже мало.
Місцеві розповідають, що змушені навіть моркву і буряки червоні на зиму купувати, адже другий рік поспіль не родять через брак вологи.
– В окрузі дощі йдуть, а наше село минають, бо вода воду притягує. У нас боліт майже не залишилось – меліорація осушила наші землі, – розповідають жителі села.
Коли ми приїхали в Галузію, то у центрі зібрався справжній мітинг. Люди дуже хочуть, щоб їх почули. Тому прямо говорили про те, що їх найбільше турбує, всі по черзі.
– Зосталися у нас одна водойма, де ми відпочинкову зону влаштували, і одна невеличка річечка. Вона, правда, зараз пересохла. Це наша єдина водна артерія, яка село напуває. І вони хочуть сюди влізти. Ми можемо зовсім без води залишитися.
– Нам не треба розповідати казки про те, що видобуток бурштину не вплине на екологію. Вплине! У нас уже забрали під торфорозробки великі площі боліт і осушили, а про гідроспоруди ніхто не дбав. У результаті ми маємо спустошені землі!
– Після Чорнобиля у нас була друга зона обов’язкового відселення людей – це страшна радіація. Хто може сказати, що із землі разом з бурштином наверх підніметься, а що піде у підземні води?
– От до нас поляк приїжджав, який клюкву заготовляє, і прямо сказав, що через два роки ми її на смітник викидатимемо.
«Хати собі побудували, а до нас по ягоду їздять!»
В Галузії люди на власні очі бачать, до чого призводить видобуток сонячного каміння. Буквально за двадцять кілометрів у селі Озерці Володимирецького району Рівненської області люди також десятиліттями жили з того, що збирали журавлину (клюкву) і гриби.
– У них в селі такі хати гарні побудували, багаті. А самі тепер до нас їздять клюкву збирати, бо їхня пропала. З палатками приїжджають, ставлять їх біля Замостя у нашому районі і ходять у наші ліси на болота. Свою землю догори дриґом перевернули, і що там має рости? Нічого! Ми ж так не хочемо! – обурюються жителі Галузії.
– А ще нам обідно, що приїжджають з того підприємства і звинувачують нас, нібито це ми хочемо самі нелегально бурштин мити. Не ходять наші люди за тим камінням! – запевняють.
І якщо чесно, машин копачів та специфічно розритого лісу, як у багатьох місцях на Рівненщині, ми не помітили. Хоча у 2015 році був гріх, зізнаються люди: пішли місцеві чоловіки з помпами бурштин мити. Та на заваді їм тоді стала Нацгвардія – нелегальних копачів нагнали, виписали штрафи. На цьому епопея з видобутком бурштину у Галузії закінчилася.
А землі у червні цього року розпорядженням уже колишнього голови ОДА Олександра Савченка віддано комунальному підприємству «Волиньприродресурс». Орієнтовно 65 гектарів. Це державна власність, яка належить до земель водного фонду, а конкретно – відкритих боліт. У розпорядженні чітко написано – документи вироблятимуться «для видобутку бурштину».
«Не треба рівняти легальний і незаконний видобуток»
У комунальному підприємстві «Волиньприродресурс» нам вдалося поговорити з головним геологом Веніаміном Тузом. Конфлікти з місцевими жителями його дуже турбують. Він запевнив, що неодноразово сам приїжджав до людей і розповідав, як усе має відбуватися.
– Щоб щось видобувати, треба спочатку провести геологорозвідку, відразу копати бурштин ніхто не буде! – запевнив Веніамін Степанович. – Нам треба підтвердити запаси. З тих 65 гектарів може бути лише 5 гектарів з нормальним вмістом бурштину! Ми не варвари, не потрібно нас порівнювати з нелегальними копачами. У нас є технологія – після того, як бурштин заберемо із землі, верхній шар ґрунту ми покладемо назад, зробимо рекультивацію земель. Зрештою, у нас є всі необхідні документи і дозволи! Люди матимуть роботу, бюджет – податки. Ми зможемо розвивати нашу область. Волинь посідає друге місце в Україні із забезпечення природними ресурсами! І що з того? На 65% область дотаційна, населення – без роботи. Так не може бути!
Усі ці аргументи люди в Галузії дуже уважно свого часу слухали. І там зробили свої висновки.
– Податки, кажете? А звідки ми знатимемо, скільки вони каміння добуватимуть насправді? Скажуть – немає великих покладів бурштину. І грошей з гулькин ніс в бюджет перерахують. Нам тут торфобрикетний теж золоті гори обіцяв. Надурили! І хай нам байок не розповідають. Болота ніхто не поверне. А ліс як новий насадять, то він років через 50 тільки виросте. Нам же зараз жити треба!
Не додала довіри до «Волиньприродресурсу» і спроба 21 серпня таємно завезти на надані землі техніку. О п’ятій годині ранку галузійці майже всім селом вийшли і зупинили машини! Люди буквально лягали під колеса!
– Ми взагалі з ними будемо говорити лише тоді, коли вони нам покажуть, де братимуть воду, що гідробаланс не порушиться, а вода із села не піде, – наголосила депутат Прилісненської ОТГ від Галузії Валентина Мельник. – А доти будемо робити все можливе, аби не дати розпочати будь-які роботи, які стосуються видобутку бурштину.
Найбільше люди переживають, що після прийняття закону «Про бурштин» їх взагалі ніхто ні про що не питатиме.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!