Взимку 2007 року 21-літній студент Київського національного університету культури і мистецтв з Каменя-Каширського Роман Богута разом з молодою дружиною Анею поїхав відпочити в Трускавець на Львівщину і… загинув! Основна версія слідства, що це було самогубство, однак близькі цьому не вірять. Експертизи, суди, погрози, звинувачення в тероризмі та божевіллі – чого тільки не довелося пережити родині за весь цей час! Але тато Володимир Гаврилович налаштований йти до кінця.
Дитина, народжена в муках
– Чому я не померла після його народження? Навіщо вижила? Для того, щоб похоронити свого синочка? – не стримує сліз Романова мама Тетяна Богута, яка є інвалідом другої групи. – Коли Ромчик народився, у мене сталося зараження крові, пережила клінічну смерть. Але ніколи не думала, що втрачу його.
Тетяна Михайлівна розповідає, яким був її Роман: про його доброту, співчутливість, про те, як любив життя, сцену і навіть хотів стати артистом. Але мама відмовила хлопця від концертної діяльності, і він вступив на юридичний факультет в університет Михайла Поплавського. Рома не вживав спиртного, у підлітковому віці прислуговував у церкві.
Мама просила, щоб йшов вчитися на священника, але син відповідав: «Це буде нечесно. Я люблю веселитися, а священник має вести відповідний спосіб життя».
Під час навчання у Києві Роман Богута закохався в дівчину з Миколаївської області, котра здобувала освіту в тому ж виші, і вони побралися. Він так мріяв про донечку з бантиками…
Спортсмени, сумнівний свідок та неправдива експертиза
Молодятам подарували путівку в Трускавець, і взимку 2007-го вони поїхали відпочивати. На свято Старого нового року Роман та Аня пішли з друзями в бар «Абардаж». За сусіднім столиком сиділи два спортивні хлопці. Схоже, вони були тут частими відвідувачами, бо по іменах знали барменів та офіціантів. Вони вели себе нахабно, безцеремонно розглядали Аню, відпускали масні компліменти. Молода жінка була тоді на п’ятому місяці вагітності. «Залицяльники» вгамувалися лише після того, як Роман зробив їм зауваження.
Десь о дванадцятій ночі він вийшов на вулицю, щоб покурити. За ним подався один зі «спортсменів». Згодом незнайомець повернувся і щось сказав товаришеві. Вони розрахувалися й пішли з бару. Аня з друзями чекали Романа, дружина телефонувала йому, але марно. Вона повернулася в пансіонат «Калина», але чоловіка не було й там.
– Пізніше єдиний свідок у справі стверджував, що бачив, як з десятого поверху будови спорткомплексу, розташованого поруч з баром, прямісінько в котлован падала людина, – розповідає батько Романа. – Сина й справді знайшли там. Згідно з висновками судово-медичної експертизи, проведеної на Львівщині, у його крові виявили значний вміст алкоголю, хлопець був обкурений, тому покінчив життя самогубством. Я домігся повторної експертизи на Волині. Її висновки цілком протилежні: мій син не вживав наркотиків та не був у стані сп’яніння.
Результати волинських експертів підтвердили й спеціалісти з Києва. При дослідженні виявили травми шиї, крововиливи в м’які тканини гортані, садна на боковій поверхні справа та зліва. Ці пошкодження утворились від прямих ударів і стискаючих дій на шию, що не характерно для падіння з висоти. Крім того, на нижніх кінцівках загиблого експерти знайшли дрібнокрапельні крововиливи, які виникають при удушенні людини. Усе зафіксовано в «Акті повторного судово-медичного дослідження».
Натомість слідство і досі не дало відповідей на чимало питань, пов’язаних зі смертю Романа: як за дві хвилини чоловік міг вночі опинитися на будівництві 18-поверхового спортивного комплексу, куди навіть вдень добратися складно? Чому не розбились при його падінні мобільний та годинник? Чому слідчі не вилучили записи з чотирьох камер, встановлених у барі «Абардаж»? Чому не були допитані всі свідки, зокрема, й молодики, котрі провокували Романа на конфлікт? Чимало запитань виникає і до власника бару, який є генеральним підрядником на будівництві спорткомплексу. Слідство не ставить під сумнів лише покази єдиного свідка, який опівночі нібито розгледів, що людина, котра впала у котлован, не рухається. Не було названо жодної причини для скоєння самогубства Романом.
Батько обіцяє спалити себе, якщо винних не покарають
– Спершу нам відмовляли в порушенні кримінальної справи, не визнавали потерпілими, – розповідає Володимир Богута. – Потім кілька разів намагалися закрити кримінальне провадження. Я ночував на вокзалі, у слідчому ізоляторі, був під домашнім арештом, мене затримували, викидали на вулицю, судили, хотіли замкнути у психлікарні, бо нібито я хворий і несу загрозу суспільству, зробили терористом і звинувачували у мінуванні суду. І все це за те, що хочу добитися правди. За дванадцять років помінялося шістнадцять слідчих. У мене уже немає сина, ніколи не матиму від нього онуків, бо після смерті чоловіка невістка Аня втратила дитину, від нервового потрясіння помер мій сват. Але діти є в інших. Хіба такого не може трапитися з ними?
Лише у 2007 році у пошуках правди Володимир Гаврилович письмово звертався у понад 50 інстанцій: до президента України, голови Верховної Ради, генерального прокурора, МВС України, народних депутатів, побував на прийомі у Пшонки, Луценка, АП президента України з єдиним проханням – розслідувати загибель свого сина.
– Мені довелося відстоювати Ющенка, півтора місяця був у самообороні Майдану під час Революції Гідності, разом з іншими стримував натиск тітушок біля Українського дому, перед цим знаходився на 7-му поверсі Будинку профспілок і дивом залишився живим. Невже боротьба за справедливе суспільство, у якому панує верховенство закону, була марною? – резюмує Володимир Богута. – Я не той, хто житиме на колінах. Щоб довести справу до кінця, залишилось два роки, бо потім її просто закриють. Якщо убивць сина не знайдуть, спалю себе перед Офісом президента.
Наталія ЛЕГКА
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!!!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!