Жителька селища Люблинець Ковельського району Люба Василюк – жінка із золотими руками, все уміє. Як жартома сказав її чоловік: «Люди з тіста ліплять вареники й пироги, а моя дружина – картини. Уже й не знаю, коли ті вареники їв». Та й не дивно, адже жінка «чаклує» над тістом до четвертої години ранку. І сон тоді не бере, бо хочеться швидше закінчити роботу.
Люба ще десь у четвертому класі почала захоплюватися малюванням. Подобалося їй відтворювати квіти, а найбільше з великою точністю змальовувала картини світових художників: Леонардо да Вінчі («Італійський ранок») і Рафаеля («Сікстинська Мадонна»). Після закінчення восьмого класу старша сестра повезла Любу до Львова вступати в художнє училище. Але дівчину не прийняли, бо… не вчилася в художній школі.
– А де ж у той час в селі могла бути та школа? – розповідає Люба Григорівна. – Так що мої шанси дорівнювали нулю. Хоча любов до прекрасного в мені не згасала ніколи. Я в’язала, вишивала, писала картини маслом, випалювала по дереву, плела макраме... Завжди шукала себе у чомусь новому. А останнім часом захопилася ліпленням з тіста. Якось до рук мені потрапила брошура про такі вироби. Тісто – дуже слухняний матеріал, з нього можна ліпити що завгодно. Я так загорілася цією роботою, що часто просиджую до четвертої години ранку. І сон мене не бере, бо хочеться побачити результат.
– Як довго робиться картина? – цікавлюся у майстрині.
– На велику я витрачаю цілу добу: три-чотири години ліплю (буває, щось не подобається, то переробляю), стільки ж часу розфарбовую, а ще треба рамку зробити, – із захопленням розповідає жінка. – На одну картину йде півкілограма борошна.
Свої вироби пані Люба спочатку підсушує, фарбує, а потім покриває лаком. Усе це обов’язково слід тримати у сухому приміщенні, щоб тісто не розм’якло і виріб не зіпсувався.
Уся хата господині обвішана картинами з тіста, яких у неї більше 30. А оздоблених фужерів, пляшок, глечиків, підсвічників і не злічити, бо ними заставлені усі тумбочки, полички, столи, серванти. Люба сама прикрашала весільну арку та фужери для молодих, коли женила сина.
Це ж скільки треба мати фантазії і терпіння, щоб «чаклувати» над кожним виробом. А коли на картинах розцвітає настурція, бузок, гладіолуси, майстриня радіє, що зуміла передати справжню красу квітів і її праця увінчалася успіхом.
Люблинчанка каже, що не буде зупинятися на досягнутому. Вона мріє навчитися мистецтву художнього різьблення на овочах та фруктах. І я вірю, що їй це вдасться! Адже, коли чогось прагнеш – обов’язково досягнеш.
Галина ОЛІФЕРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!