«Кришталеві» близнючки з Волині уперше поламали ніжки в мить народження
Волинь

«Кришталеві» близнючки з Волині уперше поламали ніжки в мить народження

23 листопада 2019, 14:43
0
0
Сподобалось?
0

Шістнадцятирічні Дарина та Богдана Струки із села Седлище Любешівського району цього року закінчують школу і мріють про таку  просту для кожної молодої людини річ – поступити в училище і здобути професію. Тільки от для цих дівчаток усе набагато складніше. Від народження вони мають дуже рідкісну хворобу, яку в народі називають «кришталевою». Їхні кісточки дуже крихкі – найменший необережний рух, і вони ламаються. Даринка та Богданка ходять на милицях. Щоб їх відкинути, потрібна операція. Її вартість – 160 тисяч євро. 

«Дякуємо, мамо, за життя!»

Одразу видно, що в сім’ї Струків панує любов і взаєморозуміння. З того, які відкриті у спілкуванні Даринка з Богданкою, як бринить ніжністю голос мами Ніни, як зігріває теплом погляд тата Михайла. А пережити за останні сімнадцять років їм довелося дуже багато! І тільки любов та підтримка одне одного допомогли достойно пройти цей шлях. Ще й досі тремтить голос Ніни Іванівни, коли вона згадує момент, як їй лікарі повідомили, що її дітки народяться не такими, як усі.

– У нас вже було п’ятеро дітей. Усі здорові, – розповідає жінка. – А тут на шостому місяці на УЗД лікарі побачили, що у немовлят проблеми з ніжками. І запропонували перервати вагітність. Про це навіть не могло бути й мови! Ми з чоловіком вирішили – що Бог дасть, те й буде. Коли я розповіла цю історію дівчаткам, вони сказали: «Як добре, мамо, що ви не послухали лікарів! Дякуємо за життя!» Ми декілька разів здавали аналізи, хотіли знати, чому так. Лікарі вважають, що це не генетична хвороба, так вийшло спонтанно.

Ніна і Михайло Струки були готові до випробувань і дуже чекали народження своїх особливих діток. Навіть імена їм вибрали співзвучні – Дарина та Богдана. Подаровані, Богом дані.

– Перший перелом стегон дівчата мали одразу після народження. Їм зразу одягнули гіпсові лорнетки. До пів року жили у стременах, – згадує той тяжкий час тато. – Ми майже від них не відходили. Одна була татовою, друга – маминою доцею. «Моя» старша – Даринка, – усміхається.

Батьки Ніна та Михайло з дочками Дариною і Богданою

Остаточний діагноз малечі поставили у десять місяців – незавершений остеогенез. Найстрашніше було чути від лікарів, що діти ніколи не будуть ходити. І скільки було радості, коли Даринка у півтора рочку зіп’ялася на слабенькі ніжки і стала хоч біля ліжечка ними переступати! Богданка пізніше пішла.

До шостого класу донечок носили на руках

– Лікарі нам казали, що до років 16–18 у дівчаток ламатимуться ніжки. І хоч як ми їх не берегли, вони часто травмувалися. Одна поламає ніжку – друга плаче, нібито їй болить. До десятка переломів кожна мала, – розповідає мама. – На витяжках були в гіпсах, старалися хоч трохи вирівняти стегенця. Ми вже навіть гіпсувати самі навчилися.

Батьки у своїх особливих дочок всю душу вклали. Проводять з ними майже весь свій час! Возили їх у санаторії Криму та Одеси, де дівчатка тішилися морем. Робили все можливе і неможливе, аби їхні доні не почувалися замкнутими у чотирьох стінах. До шостого класу носили дівчат на руках, бо вони не могли самі стояти без стійкої опори! Але якось в «Охматдиті» Ніна Іванівна побачила, що дитина з такою ж хворобою ходить на милицях. Тож запропонувала й своїм дівчатам спробувати. І у них все вийшло! Богданка та Даринка дуже наполегливі, борці по життю.

На операцію – 160 тисяч євро!

До восьмого класу вони вчилися вдома, а в дев’ятому сіли за шкільну парту. Тато щодня возить на машині своїх учениць. Правда, дуже боялися відпускати донь в школу – хтось ненароком штовхне чи стукне! Та поки все добре. Вони вже в одинадцятому класі, у них багато друзів. Дівчата гарно вчаться, хочуть навіть ЗНО складати з української мови, географії та історії. А які голоси мають! Дзвінкі, ніжні! Співають у церковному хорі, часто беруть участь у шкільних концертах. А коли німці торік привезли їм електроскутер, то радості не було меж. Тепер же вони можуть самі і до магазину поїхати, і до друзів! 

– Все добре, тільки от ніжки стали більше викривлятися. У Богданки взагалі коліно викручує в інший бік, – із сумом каже мама. – Потрібна операція, щоб вставити в ногу спеціальні стержні, а їх виготовляють у Німеччині. В Україні лікарі не відмовили нам, але натякнули, що надто мала у них практика. І ми з допомогою знайомих у квітні цього року поїхали на консультацію у клініку німецького міста Санкт-Августін.

Ця поїздка подарувала Даринці і Богданці дуже багато вражень. Дівчата вперше летіли літаком і просто захоплені. Були у замку Мартіна Лютера, засновника Реформації. А які дороги, будинки, люди! Тільки уже в самому кінці поїздки Даринка невдало ступила і отримала тріщину. Назад Ніна Іванівна мусила переносити її на руках. Але не це стало найтяжчим у тій поїздці.

– Німецький професор дав надію, що операції пройдуть успішно, але разом з тим назвав таку суму, що мені аж страшно стало, – тихо розповідає жінка. – 160 тисяч євро! Я не знала, як повідомити про це дівчатам. Вони ж такі надії мали! Але діти у мене молодці. Спочатку злякалися, а потім сказали, що у нас все вийде.

Зібрані кошти хотіли вкрасти шахраї

Понад пів року родина Струків збирає гроші. Їм дуже важко. Тато розривається між заробітками і домом. Дуже допомагають волонтери, село, школа. Даринка і Богдана також великі молодці – вони організували свій невеликий бізнес, стали робити букети з паперових квітів з цукерками і продавати їх через соцмережі. І люди із задоволенням роблять замовлення. Особливо багато їх з Києва. Коли ми приїжджали, то у дівчат залишився тільки один букет. 

А після виходу сюжету на каналі «1+1» про волинських «кришталевих» дівчаток і їхню мрію дізналася вся Україна. І не тільки добрі люди. У це важко повірити, але вже за декілька годин після випуску новин гроші, я  коли серед ночі на мамин номер стали надходити підозрілі есемески, Богдана зразу забила на сполох: «Хтось хоче вкрасти мобільну сімку, а через неї дістатися до банківського рахунка». Картку, звісно, родина заблокувала. Але цілу неділю Струки не могли знайти собі місця, бо не знали, чи встигли шахраї вивести звідти гроші.

– Із самісінького ранку у понеділок вже були в банку у Любешові. Як сказали, що кошти на місці, у мене сльози покотилися, – тепер з усмішкою згадує Ніна Іванівна.  

Весь понеділок різні шахраї ще доймали Струків. Правда, гроші, зібрані людьми, уже були надійно захищені.

В найближчі тижні дівчата знову мають летіти в Німеччину на попередню підготовку до операцій. У них залишилося мало часу, щоб зібрати на це гроші. Дарина і Богдана дуже хочуть ходити без милиць, тому невтомно роблять паперові квіти і продають їх через Інтернет. А також сподіваються на підтримку добрих людей.

Кошти можна переказувати на картку ПриватБанку за номером 4149 4991 3504 2321, отримувачка – мама діток Ніна Іванівна Струк.

Наталка СЛЮСАР



Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися