Дев’ять разів ходив у військкомат і просився у добровольціАндрій ВОЛОС

Дев’ять разів ходив у військкомат і просився у добровольці

Волинь

На день Конституції загинув 22-річний волинянин

Рано-вранці, у неділю, 1 липня, Луцьк розбудили сумні дзвони – місто прощалося із загиблим на Донбасі воїном Андрієм Волосом. У грудні йому мало виповнитися 23 роки.

Залишилися хвора мама і вагітна дружина

Панахида у Свято-Троїцькому соборі почалася під розпачливий крик мами Зої Олександрівни і молодої дружини Юлі, з якою місяць тому хлопець взяв шлюб. Чорний, як тінь, стояв Андріїв вітчим Микола. Єдиний син, надія і опора для батьків, коханий чоловік, який через декілька місяців мав стати татом… Ніколи Андрій не візьме на руки своєї дитинки, не обійме маму, не поговорить по-чоловічому з татом Колею. Клята війна… Чоловіки не стримували сліз, жінки ридали вголос.

 У цій родині були неймовірні стосунки. Мама Зоя Олександрівна вдруге вийшла заміж, і справжнім батьком для Андрія став вітчим. Вони жили у Луцьку, в районі Дубнівської. Хлопець закінчив школу-інтернат, пішов працювати, щоб допомагати сім’ї. Великих статків родина не мала. А тут ще й мама важко захворіла… Змушені були переїхати в село Омельне Ківерцівського району.

Хоча Андрій був єдиним сином, у його мами Зої є два брати і три сестри. У всіх них є свої діти. І жили вони великою дружною родиною.

– Андрій був надзвичайно добрим. Його ніколи не треба було просити про допомогу. Завжди приходив сам, – тільки теплі слова знаходяться про хлопця у його тітки Іванни. – А коли почалася та війна, він тільки й говорив, що хоче піти захищати Україну. Багато разів оббивав пороги військкомату. І у 2015 році таки підписав контракт.  

Мама і тато вмовляли хлопця не йти на війну. Ніби серцем відчували біду. А він був непохитним: дев’ять разів намагався потрапити добровольцем, навіть документи подав у батальйон «Світязь». Та туди 19-річного хлопця того страшного літа 2014-го не взяли: не було у нього досвіду.  

А вже у 2015-му Андрій Волос підписав контракт із 24-ю механізованою бригадою імені короля Данила.

Відслужив у зоні АТО, захищаючи наш спокій три роки. Був на найбільш небезпечних позиціях. Саме військова служба допомогла хлопцеві знайти його кохання: будучи на полігоні у Рівненській області, зустрів свою долю – дівчину Юлю. На Трійцю молоді побралися і чекали радісної події – народження первістка. Весілля не було – якраз мамі Зої Олександрівні поставили страшний діагноз – онко, не до веселощів.

– Хай у мами зі здоров’ям усе налагодиться, а вечірку зробити встигнемо, – казав чоловік. 

– В Андрія закінчувався контракт. Він уже мав повертатися додому, допомагати мамі, якій за день до загибелі сина видалили пухлину. Чекати разом із дружиною на народження дитини. Не судилося, – по-чоловічому скупо розповідає про свого хрещеника керівник Спілки воїнів АТО Волині Олександр Серватович. 

Життя обірвав підступний постріл снайпера

На державне свято України – День Конституції – ворог особливо нещадно зі всіх типів зброї обстрілював позиції наших військових. Ще зранку відкрили вогонь з мінометів, гранатометів по селищу Південному, біля якого стоїть на позиціях 24-та бригада (це за два кілометри від Горлівки). 

–  Ворог цинічно й підступно о 8.30 відкрив вогонь з мінометів, станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів по житлових будинках цього населеного пункту, – йдеться в офіційному повідомленні. – Українські військові прийняли бій. Як виявилося, під прикриттям вогню впритул до містечка наблизились бойовики. Резервну групу, яка за хвилину вже вела бій на околиці Південного, очолив командир взводу Валерій Шишак. Під час сутички, яка тривала майже півгодини, він побачив, що важко поранили бійця Андрія Волоса. Валерій Шишак кинувся рятувати свого підлеглого. Саме цього й очікував снайпер. Підступним пострілом командира смертельно поранили. У підрозділі він був найстаршим. Скоро йому мало виповнитися 58 років. Згодом від отриманих важких поранень помер і боєць резервної групи волинянин Андрій Олександрович Волос.

Побратими відомстили за наших полеглих – за попередніми даними розвідки, у ході своєї атаки бойовики також зазнали втрат: 10 вбитих і 7 поранених.

Андрія Волоса поховали у селі Омельне Ківерцівського району. Земляки, стоячи на колінах, зустрічали свого Героя.

Наталка СЛЮСАР,  Волинська область

P.S. Висловлюємо щирі співчуття рідним Андрія Волоса.

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!