Валентина КОРЕНГА
Волинь

Гризуться за хату свекруха і невістка

24 березня 2018, 10:20
6
1
Сподобалось?
1

Бо жодна поступатися не хоче – і терплять від того обидві

Селище Голоби Ковельського району розділилося. Хтось стає на бік Валентини Коренги, яка звинувачує свою невістку Ларису у тому, що та їй не дає життя у власній хаті. Інші ж, навпаки, захищають молоду вдову, яка після смерті чоловіка фактично опинилася на вулиці і попросила свекруху виплатити їй матеріальну частку за роки «рабства». Ми вислухали обидві сторони конфлікту, аби зрозуміти, хто ж насправді правий.

Поховала двох синів

Валентина Петрівна – шанований у селищі педагог. Багато літ вона віддала школі, викладаючи точні науки – фізику, математику, астрономію. Виростила з чоловіком двох синів. Та на старість залишилася фактично сама, адже чоловік передчасно помер, поховала і дітей.

– Старший син Віктор загинув у 2002 році. Його вбили у Києві, – зітхає мати. – Там були якісь махінації, і суд присудив виплатити Віктору, який потерпів, великі гроші. Одного дня його знайшли мертвим.

На той час його дружина та дитина були за кордоном. Так вони в Україну й не повернулися.

Меншого сина Валентини Коренги звали Юрієм. Він жив при матері у хаті, збудованій батьками. Сюди привів першу дружину, а після розлучення – другу, Ларису.

– Поки Юра жив з першою жінкою, то та для свекрухи поганою невісткою була, – перешіптуються люди. – А тепер, як діло за хату стало, то ця погана, а та добра зробилася.

– Ми з Юрою разом 13 років прожили, – розповідає Лариса Іванівна. – Він мене взяв з донькою, привів у материну хату, приписав тут дитину. Було, як перша жінка його на заробітки поїхала, то їхня менша донька з нами жила. Я її купала, годувала, прала-прасувала. Вона з моєю донькою в одній кімнаті спала… Спільних діток ми так і не народили. Пізніше в цю хату з пологового ми привезли мою доньку Аліну з внучечкою. Маленьку тут приписали, коли Юра ще був живий. А як його у 2013-му не стало, почалися ті непорозуміння. Раніше свекруха казала, що перепише на мене третю частину хати, аби я її догляділа. Тепер інша мова. Хоче викинути мене на вулицю з порожніми руками, босу і голу.

Раз не мали спільних дітей, то й прав нема?

Жінки наввипередки скаржаться. Що одна перекриває воду, інша – опалення. Хтось комусь порізав качок, інша не заплатила за світло… Ті суперечки мало не до бійок доходили. Бабуся аж викликала поліцію, та провини Лариси не довели. Бо усе зводиться лише до взаємних звинувачень.

– Та в мене вже ні ножа путнього нема, ні ложки. Навіть конфорки з газової плити позникали. Позичила в людей, то тепер ховаю, – звинувачує у «всіх гріхах» невістку пані Валентина.

– Так-так, – не в силі стерпіти Лариса. – Як я сюди прийшла, то у вас не було видно, якого кольору підлога. Стелю робила з чоловіком, газифікацію. Комин будувався триканальний. Були холодильники-морозильники. Тепер все на защіпках, нічим не можу користуватися.

Здається, тій суперечці нема кінця-краю. Через побутові конфлікти дочка Лариси не може оформити допомогу як одинока мама, бо свекруха не дає документи на хату. Відповідно, Лариса не бере довідку з роботи про свої доходи – і господиня не може добитися субсидії. Замкнуте коло.

– Вона робить усе, аби я звідси вибралася, – впевнено каже невістка. – Ні з чим. Але почекайте! Тут майже все зроблено моїми руками. Заплатіть мені за працю, що я була у вас наймичкою. І мене тут не буде! Чого я маю все, що тут вкладала, просто лишити вашим внукам і піти? Тільки тому, що у нас з Юрою дітей не було спільних?

Як нам стало відомо, Лариса придбала для своєї сім’ї окреме житло. Але зробити ремонт у ньому не має за що. Тож і просить свекруху вчинити по совісті й виділити їй майнову частку.

– Я прошу, хай сплатить мені п’ять тисяч доларів, щоб я зробила ремонт в іншому помешканні. І я всіх випишу. Інакше – ні, – каже.

Тим часом Валентина Петрівна доводить свою правоту. Розповідає, як важко з чоловіком давалося їй будівництво тієї хати, що вона хоче дім переписати на внучку, одну з Юриних дочок – і та, впевнена, догледить її до старості. Тоді, сподівається, спокій матиме. Запевняє, що родина старшого сина не претендує на це житло, і плаче, що все впирається лише у  непоступливість Лариси.

Ситуацію коментує правозахисник Анатолій Олексюк:

– Якщо проводився капітальний ремонт, реконструкція житла (поточні ремонти не входять) і є підтверджуючі документи, то жінка може ставити питання про компенсацію. Якщо ж ні, то права на відшкодування вона не має.

Але сім’я пані Лариси може проживати згідно з реєстрацією. А власниця будинку не зможе продати житло, оскільки там зареєстрована неповнолітня дитина. Тож слід або домовлятися, або вирішувати спір у судовому порядку.

Наталія КРАВЧУК, Волинська область

Фото автора

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Коментарі

  • Лідія
    Лідія

    Читаю і діву даюся.Чому журналісти не опитали людей перед тим ,як таке писати.А про те,що невістка свекруху б"є до полусмерті? А про те,що свекруха просить в Бога смерті,бо немає сили так жити. Всі знають цю невістку.Це скандальна людина,яка знущається з свекрухи.Розбила сім"ю.Прийшла на все готове і ще вимагає .Бог все бачить...

    25 березня 2018, 14:39
    Відповісти
  • Валя
    Валя

    це все неправда

    27 березня 2018, 19:09
    Відповісти
  • Марія
    Марія

    Нас, сусідів, обурив заголовок статті!!! Для чого Валентині Петрівні гризтися за власну хату? Проблема в тім, як їй захиститися від домашнього терору? Терористка - невістка. Чому автор статті не поспілкувалася з сусідами? Інформація про "рабиню" - БРЕХЛИВА!!!

    27 березня 2018, 20:37
    Відповісти
  • Голобчанин
    Голобчанин

    Я сам знаю того мужика якому оця "бідна" невістка продала після смерті чоловіка, машину за 2500 тис.доларів.Хай не прикидається такою вже нещасною.А квартиру то купила за чиї гроші? Всі знають ,що Юра при житті мав нормальні бабки.То де те все?

    28 березня 2018, 18:33
    Відповісти
  • Наталія
    Наталія

    ???

    28 березня 2018, 23:05
    Відповісти
  • Наталія
    Наталія

    Я, від імені обох онучок Валентини Петрівни хочу висловити глибоке обурення автору даної статті! "Гола і боса" невістка вимагає гроші більше у нас онучок, ніж у Валентини Петрівни. Оскільки, у нас таких грошей звісно що немає, у "нещасної" невістки на це свій аргумент, мовляв, нехай візьмуть кредит у банку, і сплатять їх мені. Тоді виникає питання: за що ми, повинні платити їй гроші? За те що розбила сім'ю? За те що забрала у нас батька? Чи може за те що виставила нас на вулиці, коли моїй сестрі було 11, а мені трошки більше року? Цікаво чи від хорошого життя наша мама змушена була поїхати на заробітки і лишити нас, малолітніх дітей, на свою маму (нашу покійну бабусю Іру). Хіба я не раз приходила додому плачучи від її образ. Скільки разів вона кидалась і на мене з кулаками, викидала мої речі на вулицю, не пускаючи мене й на поріг хати. Тому, беручись за таку статтю потрібно брати до уваги свідчення всіх членів родини, і дісно розібратись в ситуації, бо складається таке враження що стаття замовлена!

    28 березня 2018, 23:21
    Відповісти

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися