Не маючи упродовж багатьох століть своєї держави, чимало українців прославляли своїм талантом і майстерністю держави чужі, нерідко забуваючи при цьому материнську мову, відмежовуючись і відрікаючись од рідного народу. Але й траплялося навпаки - представники інших народів прославляли нашу націю.
Втекла від іранського дипломата
Графиня Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелла-Наталена народилася 1888 року поблизу міста Бургос в Іспанії. Батько - поляк із домішком литовської та скандинавської крові, мати - іспанка. Після пологів мати маленької графині померла. Батько, граф Дунін-Бурковський, член Французької академії наук, віддав Наталену на виховання бабусі, а сам подався в довготривалу наукову експедицію.
Маєток графині Теофілії Дуніної був розташований у селі Великі Борки на Волині. Тут і прожила перші свої п'ять років Ноель (так називала її бабуся) - вона ж майбутня українська письменниця Наталена Королева. Тут дівчинка вперше почула українські слова, навчилася говорити українською (звичайно, на побутовому рівні). З Борок дівчинку відправили назад до Іспанії.
І розпочалися її мандри світом, сповнені пригод і яскравих вражень: була вихованкою монастирської школи в Піренеях, придворною дамою в королівському палаці Мадрида й подружкою майбутнього короля Іспанії Альфонса XIII, ученицею Миколи Лисенка в Києві, студенткою консерваторії в Санкт-Петербурзі. У російській столиці дівчина закохалася в іранського дипломата - князя Іскандера, заручилася з ним і поїхала в Персію. Проте перською княгинею так і не стала - втекла від нареченого перед самим весіллям, бо не захотіла приймати іслам. Повернулася в Іспанію, в Мадрид, де в неї закохався колишній дитячий друг, а тоді вже король Альфонс. Але на вимогу королеви-матері Наталену проганяють із країни. Вона оселилася в Парижі, де й розпочалася її літературна діяльність. Зрозуміло, писала перші твори французькою. Відомий тамтешній прозаїк Анатоль Франс пророкував їй велике літературне майбутнє у Франції. Та невгамовна на пригоди й мандри її доля вчинила по-іншому, змусивши юну графиню знову вирушити в Україну - до Києва, де помирав тяжко хворий батько. На дніпровських пагорбах і застає її Перша світова війна, перекривши дорогу назад у Європу. Наталена одягає вбрання сестри-жалібниці й іде на службу до російської армії. За три роки війни дівчина кілька разів була пораненою, перехворіла на тиф і отримала солдатський хрест «За хоробрість». А ще - судженого. Так, саме на війні вона нарешті вийшла заміж, і ви не повірите за кого! За колишнього свого нареченого, від якого втекла перед шлюбом. Князь Іскандер командував на фронті так званою Дикою дивізією горців, от вони випадково і зустрілися.
Іспанка стала українкою
Та пригоди й випробування тепер уже княгині на заміжжі не скінчилися. Через півроку Іскандер загинув на війні. Де лише не носили дороги війни й розрухи юну вдову потому: Варшава, Київ, Прага... У чеській столиці і сталася остаточна українізація Наталени, до якої, якщо можна так сказати, посприяв другий чоловік - Василь Королів, український емігрант, а за покликанням - фольклорист, іконописець і письменник, що підписувався псевдонімом Старий. Чоловік не лише українізував свою незвичайну дружину, але й підштовхнув і направив її в русло українського письменства. Відомим же її ім'я зробили повісті «Без коріння» і «Предок». Померла письменниця 1966 року.
Якось до рук мені потрапила брошурка «Літературна карта Волині». Дивно, але знайшов у ній і портрет Наталени Королевої, яким було помічено село Бірки Любешівського району. А й справді, в автобіографії письменниця власноруч написала, що в ранньому дитинстві мешкала на Волині, в Бірках Великих, що під... Луцьком. Але ж Бірки Любешівські ніколи не носили назву «Великі» й до Луцька від них далеченько. Щось тут не клеїлося. Нічого не дала і поїздка в це село. Ніякого графського маєтку ні там, ні поблизу не було. Де ж тоді він був, той палац-привид бабусі письменниці?
Літературознавець із Торонто Марко Роберт Стех, котрий підготував для телебачення ряд літературних портретів українських митців і серед них - розповідь про Наталену, стверджує, що мається на увазі Велика Волинь, і вказує на містечко Великі Бірки під Тернополем. Проте і там слідів маєтку Дуніних-Бурковських не знаходиться в жодних історичних нарисах місцевих краєзнавців. Про це запевнив мене, зокрема, і великобірківський селищний голова Роман Мацелюх, з яким я зв'язався по телефону. «Як би нам не хотілося, щоб доля відомої письменниці була пов'язана з нашими Бірками, - пояснив пан Роман, до речі, також краєзнавець і автор книжки про це містечко, - та, на жаль, вона тут бути не могла, бо її бабуся володіла землями в Російській імперії, а наш край належав тоді Австро-Угорщині».
Де ж тоді розташована та мальовнича волинська місцевість, яку описала Наталена Королева в повісті «Без коріння», розповідаючи про своє раннє дитинство? Поки що залишається загадкою.
Микола ШМИГІН,
Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Юлія
А звідки інформація про чоловіка? Такої версії не зустрічала ніде