Микола ГЛУЩУК
Волинь

Кущі та дерева звозив з усього світу

20 листопада 2018, 10:16
0
0
Сподобалось?
0

«Хто в бар, а я – в ботанічний сад», – згадує свої молоді роки Микола Глущук із села Гута Ратнівського району, коли працював у Києві зварником на спорудженні мостів. Хлопці пиво та віскі колекціонували, а Микола – рідкісні дерева та кущі. Тепер має особистий дендропарк.

Магнолію вирощує з насіння

Частина дерев створили своєрідну зелену огорожу довкола обійстя Миколи Романовича. В’яз (карагач), обліпиха, магнолія, червона черемха, червоний бук, солодкий каштан, спірея, оцтове дерево, усурійський горіх… Чого тільки не побачиш в ошатному царстві природолюба, де налічується до 50 видів дерев та кущів. І любов ця у чоловіка, як каже, «з пелюшок».

– З Білорусі привіз іргу, що росла на березі річки Березіни, з Астрахані – катальпу, з Миколаєва – африканську акацію, маю ще два її сорти, останню розводив зі стручків,– розповідає Микола Глущук. – Магнолію можу виростити з насіння. Солодким каштаном білки ласують, бо живемо майже в лісі. Синю шовковицю дятли облюбували. Та у нас тут взагалі всілякої птиці розвелося: сойки, дрозди, нічого для них не шкода.

Найкращі сорти – волинські

Попри те, що значну площу господарства Глущуків займають декоративні дерева, подбав чоловік і про сад. Є у ньому практично всі фрукти, які розводять на Волині.

– Зараз нам намагаються нав’язати думку про те, що найкращі сорти голландські, польські, – розмірковує чоловік. – При хорошому догляді вони й справді рясно родять, але тільки 5–6 років. А потім доводиться висаджувати нові дерева. Я ж переконався на практиці, що найкращі сорти – колишні, старі, районовані у нас: і плодоносять довше, і  врожай кращий. Думаю, незабаром садівники самі це зрозуміють.

Доповнює фруктове царство господаря пасіка, що дісталася чоловікові у спадок від батькового брата. А в ній, як нині повелося, лікувальний диво-вулик з лежаком, де можна пройти сеанс апітерапії.

Камінь на обійстя тягнули трактором

На обійсті Миколи Глущука, крім дерев та кущів, є і незвичайні «експонати». Показує уламки казана, у якому варили скло. Це підтверджує, що село Гута назване так, бо тут колись виготовляли скло.

– Ось камінчик-ракушка, якій, можливо, мільйон років, камінне яйце Фаберже, метеорит, жуйка неандертальця, яйце динозавра, кінцівка списа, восьминіжка… Ось громовий камінь – у нього вдарила блискавка.

А цей величезний унікальний камінь знайшли неподалік у лісі, – каже господар. – Тягнули ланцюгами на обійстя, то трактор дибом ставав.

Такий він, дивак з ратнівської Гути, залюблений у природу, бджолиний рій та диво-каміння, що прикрашає навіть вхід на обійстя.

Наталія ЛЕГКА, Волинська область

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися