Колись це їй напророкувала циганка?
...На столику біля покутя лежать свічки, стоїть банка з пшеницею, що залишилися після похорону. Купка складеного дитячого одягу ще зберігає в собі тепло маминих рук. У хаті все дихає мамою, якої більше немає… Мешканка села Березовичі Володимир-Волинського району 44-річна Наталія Мельничук 15 вересня благополучно народила восьму дитину й на третій день мала вже виписуватися додому. Але натомість потрапила в… реанімацію. 22 вересня вона померла в одній з лікарень Луцька. Рідні вважають винними у її смерті лікарів Володимир-Волинської районної лікарні...
Сьому дитину народжувала вдома
Наталя з Миколою прожили у шлюбі двадцять літ (на Покрову мав би бути ювілей). Чоловік взяв жінку вдовицею з двома маленькими синами, бо перший її чоловік помер від раку. Нажили разом ще п’ятьох діток і готувалися до появи шостого хлопчика у родині. «У тебе дівчинка буде, Наталко, бо животик такий маленький», – казала кума. «Ні, буде хлопчик. Я точно знаю», – відповідала. Два місяці тому Мельничуки одружили сина Тараса. Ніхто й подумати не міг, що замість радості чорна біда прийде у їхню хату…
– Незадовго до пологів дружина була в районній лікарні, лежала на збереженні. Так, вона працювала на цегельному заводі. Робота тяжка. Але все ніби нормально було. Сьомого нашого, Сашка, вона взагалі вдома народжувала. Я приймав пологи із сусідкою-медсестрою, поки швидка приїхала. І ні кровотеч, нічого не було. У суботу, 15 вересня, під вечір відвезли її у Володимир-Волинський народжувати. Правда, температурила вона, лікарі посилали в аптеку за парацетамолом. Та за півтори години, о 19.05, вже народила хлопчика вагою 3600 грамів і 52 сантиметри зросту, – розповідає про перебіг тих трагічних подій Микола Мельничук. – Коли прийшов до неї у неділю, вона ледве встала, така слабка була. І в палаті відчувався запах крові. Я ще вікно відчинив, хоч тримав малого на руках. Але Наталка покупалася, погодувала дитину, і я пішов. Увечері дзвонила, казала, що завтра її мають виписати, щоб забрав. Ще подумав: як таку слабку можуть виписувати? Коли у понеділок об 11 годині зайшов у палату, то лікарі вже щось з нею робили. Мене вигнали, чув за дверима, як вона кричала. Поки з п’ятого поверху спускали в реанімацію, то одіяло червоне було від крові. Ніхто нічого не пояснював, тільки принесли папір, щоб підписав згоду на операцію з видалення матки, яка тривала з 12 до 19 години. Дуже здивувався, що не взяли з мене ніяких грошей за ліки.
Шансів у породіллі не було…
Чи був шанс порятувати багатодітну маму? Головний акушер-гінеколог області Роман Савка, який сам виїжджав у Володимир-Волинський і був присутній на операції, стверджує, що володимир-волинські лікарі діяли за протоколом і робили все, що потрібно у таких ситуаціях.
– Стан жінки різко погіршився за кілька годин після операції. Піднялася температура до сорока градусів, й аналізи стали не дуже хороші. Тому у вівторок після консультацій з анестезіологами було прийнято рішення про транспортування породіллі в обласну реанімацію до Луцька. Боялися, що не довеземо. Але у Володимирі шансів у неї не було, — переконує Роман Володимирович. – В обласній лікарні її стан трохи стабілізували. На жаль, у Наталі почалися незворотні зміни у всіх внутрішніх органах. Тромби забили судини печінки, нирок, селезінки, розвинулася ниркова недостатність. Через те у п’ятницю її перевезли на гемодіаліз у другу міську лікарню. І там 22 вересня вона померла. Після розтину причиною смерті названо поліорганну недостатність і так званий HELP-синдром – патологічний стан, що розвивається у вагітних і закінчується у більшості випадків летально. Взагалі наука не знає достеменних причин його виникнення. Висновок зробить клініко-експертна комісія. Усі матеріали вже відправлено у Київ.
«Районні медики навіть не поспівчували»
Попри все, рідні Наталі та багато хто у Березовичах вважають винними у смерті багатодітної мами акушерів районної лікарні. Мовляв, вони недогледіли її. Вік і восьма вагітність – це ризик, і такі жінки мали б бути під особливим наглядом медиків. Інші кажуть, що Наталя теж злегковажила, бо треба було раніше лягти в лікарню. Розповіли жінки, що ніби колись з нею в палаті лежала молода циганка. Вона сказала Наталі: «Ти помреш, коли народиш хлопчика». Так воно і сталося, напевне, це доля. Багато чого тепер можна розповідати і згадувати. Чи був належний нагляд за породіллею з групи ризику у першу добу після пологів? Цього вже не дізнаємося, бо Наталі немає, а лікарі до останнього захищатимуть себе.
– В обласній лікарні і в другій міській дійсно зробили все, що могли. І з ліками допомагали, і спеціалісти всі були задіяні. Претензій ніяких. А місцеві… Хочу єдиного: щоб жінки, які збираються їхати народжувати у Володимир, добре подумали. Районні медики навіть не поспівчували мені й дітям, не те, що вибачилися, з кабінету втекли, коли я зайшов. У Луцьку лікарі підходили, співчували. Судитися не хочу. Що я доб’юся по тих паперах? Вони понаписують, що захочуть, – ледь стримує сльози Микола Мельничук.
…Із сільського кладовища, де чорніє горбик свіжої землі, добре видно осиротілу хату Мельничуків. Татові тепер треба вчитися не лише тримати на своїх плечах дім, велику господарку, а й заплітати коси двом донечкам. Новонародженого Іллюшку поки доглядає Миколина сестра із сусіднього села. У неї діти вже дорослі, то вона взялася допомагати братові ростити синочка. А він такий спокійний, все спить і мало плаче, ніби розуміє, що не можна завдавати великих клопотів тьоті...
На Волині цього року померло вже три породіллі.
Ніна РОМАНЮК, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!