На могилі священика люди просять благословенняПротоієрей Іоанн ЦЮРКАЛО

На могилі священика люди просять благословення

Волинь

У селищі Ратне на Волині люди з особливою теплотою згадують митрофорного протоієрея Іоанна Цюркала – незмінного настоятеля Різдво-Богородичного храму з 1979 по 2017 роки, благочинного Ратнівської округи. І хоч він відійшов у інший світ, через нашу газету парафіяни хочуть ще раз добрим словом віддати йому шану.

Хай комірником, аби у церкві

Народився отець Іоанн у селі Бітля Турківського району, що на Львівщині, у багатодітній селянській родині. З’явився на світ 11 червня 1954 року –  на Блаженного Іоанна Устюжського, на честь якого і був названий.

Відомо, що вже змалку Іоанн хотів стати священиком. Та радянська влада вела наступ на церкви та переслідувала віруючих. Тож якийсь час після закінчення школи Іоанн Цюркало працював на залізниці.

Відслуживши в армії, переїхав до Кемеровської області Росії. І там став у Петро-Павлівській церкві комірником та ніс послух паламаря. Закінчивши Московську духовну семінарію, отець Іоанн був рукоположений у сан священика. Два роки служив у Томську, однак, за сімейними обставинами, мусив брати відкріплення й просити, щоб його відпустили в Україну. Так з дружиною опинився у Ратному.

Бляху на храм ховали під гноєм

У той час храм Різдва Пресвятої Богородиці був у занедбаному стані, зі старим дахом, який протікав. Найперше треба було міняти покрівлю. Дістати будівельні матеріали було важко через дефіцит. От хтось порадив батюшці поїхати по жерсть аж у Ленінград (нині Санкт-Петербург). У дорогу він взяв із собою й матушку, бо в магазинах видавали лише по кілька листків покрівельного матеріалу на руки. Тож довго довелося подружжю «гостювати» в Росії, поки скупилися. Деякий час жерсть ховали у сусідньому селі – подалі від «цікавих» спецслужб. Перевозили її пізніше до райцентру під гноєм!

Коли покрили храм, то взялися його піднімати, адже будівля осіла під вагою літ, ставити на фундамент, бо ж раніше стояла на дубових палях. Тоді ж натрапили на велику кількість людських решток, якими було всіяне подвір’я. Усі черепи, кисті рук-ніг та інші кісточки зібрали та належним чином поховали. З часом пофарбували святиню, поміняли підлогу, звели нову дзвіницю. Храм ожив – і  до нього ще більше потягнулися люди.

Діток називав на «ви»

– Отець Іоанн ніколи не брав відпустки, не пропускав служби Божої – усе життя був з нами, своїми парафіянами, – згадують свого духовного наставника люди. – Кожного знав поіменно, усіх, навіть діток, називав на «ви», батькам дякував, що приводять малечу до недільної школи. Він умів бути турботливим і уважним до людей, серцем відчував горе інших і розумів, що усі однаково страждають у цьому житті, незалежно від статусу й матеріального достатку. Він любив простоту й доброту, при цьому часто нам нагадував: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать…»

Своїм прикладом Іоанн Цюркало сподвиг на духовне служіння багатьох молодих людей. З його благословення ті стали священиками, монахами, монахинями та регентами.

14 червня 2017 року, на Преподобного Агапіта Києво-Печерського та Іоанна Кронштадського, він відійшов до Господа. Та паства не забуває свого духовного батька. І сьогодні дорослі та діти йдуть до нього на могилу, цілують хреста й беруть благословення на добрі справи. Запевняють: завжди вдається зробити те, про що просять.

Наталія КРАВЧУК, Волинська область

Передрук заборонено!

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!